Упрощенная HTML-версия
276
РОЗДІЛ 5
РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ АГРАРНОЇ НАУКИ У 30-х рр. ХХ ст.
5.1. Зміни в теоретико-методологічних основах ведення землеробства
Агрохімічні дослідження започаткував видатний російський учений хімік
Д.І. Менделєєв у 1867 р.
. Вперше було закладено польові досліди з
добривами за єдиною програмою, зроблено хімічний аналіз ґрунту, добрив і
врожаю. Результати дослідів мали велике наукове значення. Д.І. Менделєєв
рекомендував застосування мінеральних добрив, а також вапнування
кислих
ґрунтів. Дослідження продовжили К.А. Тимірязєв і Д.М. Прянішніков, які дійшли
висновку, що застосування в
сільському господарстві мінеральних добрив стане
одним з ефективних методів підвищення врожайності сільськогосподарських
культур. Д.М. Прянішніков розробив наукову систему використання добрив,
комплексно дослідив і висвітлив закономірності впливу їх на різних типах
ґрунтів. Так було розвинено вчення про агрономічну хімію як самостійну галузь
знань. У подальшому В.Р. Вільямс довів, що корисний коефіцієнт добрив зростає
в умовах структурного ґрунту, тому важливим є його утворення
. Розроблена
вченим система удобрення рослин в умовах травопільної системи землеробства
дозволила йому розвинути теоретичні основи агрономічної хімії, розроблені
академіком Д.М. Прянішніковим.
Упродовж 1930-х рр. над проблемою агрономічної характеристики,
ефективного використання й відновлення родючості ґрунтів України працював
Всеукраїнський науково-дослідний інститут агроґрунтознавства та хімізації
сільського господарства (нині – ННЦ «Інститут землеробства НААН»),
правонаступник
Українського
науково-дослідного
інституту
сільськогосподарського ґрунтознавства. Також проблеми агроґрунтознавства
досліджували на кафедрах, створених у сільськогосподарських інститутах НКО і