Стр. 253 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

253
ж року запроваджувався комплекс розроблених пленумом агротехнічних заходів,
спрямованих на значне підвищення урожайності. У першу чергу приділяли увагу
сортозаміні, яка передбачала без будь-яких інших агротехнічних заходів
підвищення врожайності зернових культур на 10–15 %. Серед наявних в УСРР
селекційних сортів ярих та озимих культур продуктивною була озима пшениця
Українка 0246, урожайність якої в більшій частині Лісостепу і Полісся
підвищувалася на 15–20 % порівняно з неселекційними сортами; сорти
Кооператорка та Гостініум 0237, Новокримка 0104, Червона гостюкувата 01239
забезпечували високі урожаї та були посухостійкими. Їх рекомендовано
вирощувати в південних посушливих районах Степу. Серед ярих пшениць
вирізнявся посухостійкий сорт твердої пшениці Меляніус 069, що забезпечував
підвищення врожайності на 10–12 %. Виведений Харківським інститутом
зернових культур селекційний сорт ячменю 0353–133 для всього Лісостепу був
одним з найкращих і збільшував урожайність на 10–12 %. Селекційний сорт вівса
053 збільшував урожайність на 10–15 %. З огляду на ці показники сортозаміну
вважали одним із головних методів підвищення врожайності, проте темпи її
проведення були повільними. Зокрема, у 1932 р. проведено сортозаміну озимої
пшениці на 49 %, жита – на 3,5, ярої пшениці – на 36,6, ячменю – на 31,6, вівса –
на 31,9, проса – на 3,4 %
с. 88]. Також значну увагу пленум приділив
затвердженню районування сортів зернових культур з таким розрахунком, щоб
високоякісним сортовим насіннєвим матеріалом у найближчі 2–3 роки
стовідсотково охопити всі господарства республіки.
Пленум визнав за потрібне негайно розпочати широкі господарські досліди
щодо запровадження нових активних, зокрема хімічних, способів знищення
бур’янів за розробленим УНДІЗР планом і схваленим ВУАСГН (29 жовтня
1932 р.)
. У 1931 р. втрати врожаю лише від хвороб колоскових досягли 8 %,
або 1760 тис. тонн від загального обсягу продукції – 22 млн тонн зерна. Надто
шкідливими для зернових культур були головневі хвороби та іржа, а для окремих
з них – ріжки, бактеріоз, снігова цвіль та ін. Забур’яненість посівів у сільському
господарстві УСРР щороку призводила до втрати близько 40 млн ц зернової