Упрощенная HTML-версия
252
Таблиця 4.5
Розміщення озимого жита у сівозмінах за попередниками (1933)
Область
Відсотки до засіву озимого
жита
Показники
урожайності 1930–
1931 рр., ц/га
По чистому пару
По зайнятому
пару
По стерні та
просапних
Одеська
АМСРР
Дніпропетровська
Донецька
Харківська
Вінницька
Київська
0
-
0
0
0
0
0
0
-
0
0
0
0
41,6
100
-
100
100
100
100
58,4
1,8
-
1,2
1,20
2,00
2,25
0,57
Отже, основну зернову культуру – озиму пшеницю висівали в основному по
чистому і зайнятому пару в південних областях УСРР, озиме жито у
запроектованих схемах сівозмін – здебільшого по стерні озимини, після пару.
Лише у Київській області залишено частину озимого жита по зайнятих парах.
Розміщення озимої пшениці та жита у сівозмінах відображає погіршення її місця,
порівнюючи з 1930–1931 рр., що вимагало угноєння та внесення мінеральних
добрив, запровадження відповідної агротехніки та ін. Тобто залишалася
можливість подальшого підвищення врожайності. У тих областях і районах, де
зернові культури висівали по стерні, постала потреба застосовування угноєння та
внесення добрив. Тут вирішальну роль мала відігравати хімізація сільського
господарства, яка сприяла забезпеченню сталої врожайності зернових культур, де
їх висівали за поганими попередниками.
Опрацьовані науково-дослідними установами ВУАСГН сівозміни
передавали вже в 1933 р. у господарства для виробничого використання. З цього