Упрощенная HTML-версия
228
зони, тому його було переведено до Дніпропетровська й об’єднано з Інститутом
кукурудзи. Всеукраїнську станцію олійних культур реорганізовано в зональну
станцію Інституту зернового господарства. Дослідну станцію сої при Інституті
кукурудзи закрито, а тематику досліджень передано інституту.
Інститут рослинництва та Інститут захисту рослин організаційно і технічно
комбінували свою роботу, що значною мірою розширювало наукові можливості
обох установ. Агрономічний відділ Української філії науково-дослідного
інституту добрив системи Наркомпрому УСРР ліквідовувався у зв’язку з
наявністю Інституту агроґрунтознавства і хімізації
в структурі ВУАСГН, який
цілком забезпечував вивчення питань використання добрив у країні. Інститут
шовківництва нових районів було реорганізовано в Українську зональну станцію
шовківництва через невеликий обсяг роботи, недостатню забезпеченість кадрами,
слабку матеріально-технічну базу. Українську філію Всесоюзного інституту
тютюнництва (м. Кам’янець-Подільський) ліквідовано, а вивчення тютюнових
культур передано Інституту махорки (м. Київ). Інститут соціалістичної
реконструкції сільського господарства було заплановано ліквідувати згодом з
причини функціонування в м. Києві двох однакових установ – Обласного
інституту соціалістичної реконструкції сільського господарства ВУАСГН та
Інституту соціалістичної реконструкції сільського господарства ВУАН.
Таким чином, у 1933 р. спостерігаємо іншу структуризацію – 8 інститутів
союзного значення, 12 інститутів республіканського впливу, 9 спеціалізованих
станцій і 4 зональні та 142 опорних пункти (додаток Р)
. Станом на 1934 р.
мережа ВУАСГН представляє 7 всесоюзних інститутів, 13 українських науково-
дослідних інститутів та 26 науково-дослідних станцій (додаток С)
. У
структурі Академії впродовж усього часу діяла Центральна сільськогосподарська
бібліотека та було 4 заповідники.
Отже,
моделювання
системи
наукового
забезпечення
сільськогосподарського виробництва УСРР відбувалося впродовж усього періоду
функціонування
Всеукраїнської
академії
сільськогосподарських
наук.
Формування структури як керівного апарату Академії, так і мережі установ