217
З огляду на те, що за останні роки наукові праці мережі ВУАСГН майже не
друкувалися, на 1934 р. видання були заплановані по кожній установі Академії з
урахуванням їх друку Держсільгоспвидавом за кошти науково-дослідних установ
. Відповідно, весь тираж (1000 прим.) надходив у розпорядження установи й
автора для реалізації на власний розсуд. У 1934 р. ВУАСГН розраховувала на
співпрацю і з іншими спеціальними видавництвами, зокрема Наркомпостачем і
Техвидавництвом.
Ефективність роботи мережі науково-дослідних установ ВУАСГН великою
мірою залежала від
організації фінансово-матеріальної бази
інститутів і станцій,
відповідного їхнього укомплектування та загалом забезпеченості коштами. Слід
відзначити, що реорганізація існуючих і будівництво нових науково-дослідних
установ на початку 30-х рр. ХХ ст. в УСРР не відповідали тим вимогам, які
ставила партійно-державна система перед сільськогосподарською наукою. На
капіталовкладення у 1931 р. було асигновано тільки 3100 крб., а безпосередньо на
науково-дослідну роботу – 10430 крб.
арк. 21]. Хоча виділені суми на
будівництво перевищували асигнування 1930 р., але вони були недостатніми для
розгортання повноцінної діяльності.
Як засвідчив аналіз архівних матеріалів, навіть за недостатньої кількості
кадрів у науково-дослідних установах ВУАСГН таких сум асигнувань не
вистачало для виконання запланованої роботи у 1931 р. Тому науково-дослідна
робота фінансувалася з кількох джерел. Перше й основне джерело – держбюджет,
за яким асигновано 9047 тис. крб., друге – кошти господарських організацій
(3779), третє – місцевий бюджет, на якому перебували опорні пункти науково-
дослідних установ (1000), та госпрозрахункові кошти (21300). Всього 148 тис.
крб., тоді як у 1930 р. з Держбюджету виділено 7125 крб.
Звичайно, реорганізаційний період не вирізнявся чітким розподіленням і
певним заощадження коштів, не всюди діяв контроль за їх витрачанням. Невеликі
суми асигнувань золотою валютою на закордонне обладнання і літературу не
забезпечували розгорнутої роботи спеціалізованих науково-дослідних установ. За
відсутності достатнього технічного обладнання лабораторій і кабінетів у багатьох