Стр. 205 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

205
колгоспного й радгоспного господарства за останні роки, а, навпаки,
підтримувала чимало невірних і, по суті, шкідницьких теорій, які не допомагали
будівництву соціалістичного господарства, а гальмували його розвиток»
.
Зауваження також стосувалися й кадрової політики. РНК і ЦК КП(б)У розпочали
суворо контролювати персональний склад системи Академії. Влада вважала,
цитуючи текст постанови, що «фракція ВУАСГН виявила відсутність класової
пильності, бездіяльність і великі політичні помилки», до керівництва ВУАСГН
«пролізли класово-ворожі й контрреволюційні елементи, які направляли роботу
Академії в бік створення та побільшення перешкод на шляху розвитку
колгоспного та радгоспного соціалістичного господарства»
. З огляду на
зазначене РНК УСРР і ЦК КП(б)У доручили Президії перебудувати організацію й
керівництво науково-дослідною роботою всієї системи Академії відповідно до
основних завдань соціалістичного сільського господарства.
У цьому зв’язку в Президії Академії сталися кардинальні зміни. Усіх віце-
президентів було звільнено з посад: А.М. Сліпанського звинуватили в
контрреволюційній діяльності, а інших – у втраті класової пильності, та як таких,
що не виправдали довіри партії. За цими звинуваченнями були звільнені члени
Президії Т.Г. Білаш, І.М. Боднар, Д.Е. Сенько, Ю.С. Буцький, І.Г. Палатний,
П.І. Попов, Я.С. Харченко та
відповідальний працівник ВУАСГН Д.С. Лимаренко.
Новими
віце-президентами
стали:
Ф.П. Тесленко,
Ю.С. Єфроїмський,
М.Т. Варфоломеєв, а членом Президії – Сумцов
.
Отже, персональний склад Президії у 1931–1934 рр. не був стабільним і
особливих змін зазнав у 1933 р., коли влада почала втручатися у внутрішні
процеси Академії і контролювати її штати
. Зауважимо, що
лише президент О.Н. Соколовський залишався на посаді впродовж існування
ВУАСГН. Професор В.А. Вергунов зауважує, що за час існування ВУАСГН не
відбулося виборів академіків і членів-кореспондентів, «не було репрезентовано
через окрему особистість того чи іншого напряму аграрної науки як в галузевому
середовищі, так і на державному рівні, що є суттєвою ознакою теперішнього
академічного існування вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи»