Упрощенная HTML-версия
170
ім. В.І. Леніна; Народного комісаріату земельних справ УСРР; Народного
комісаріату робітничо-селянської інспекції (НК РСІ) УСРР. Проекти цих установ
містили об’єктивний аналіз стану науково-дослідної роботи в галузі, проте
різнилися принципами побудови системи сільськогосподарської дослідної справи.
Надто помітні відмінності в побудові системи та мережі науково-дослідних
установ простежувалися при порівнянні проектів НКЗС і НК РСІ УСРР.
У вступній частині проектів подавався аналіз вже проведеної роботи,
зазначалося про велику кількість цінних і важливих здобутків з різних напрямів
дослідницької діяльності, зокрема наголошувалося на досягненнях у 1920-х роках,
коли відбулось розширення і зміцнення мережі науково-дослідних установ. При
цьому вказувалося на недоліки у системі та роботі науково-дослідних установ. За
оцінкою НКЗС і НК РСІ УСРР вони полягали у відсутності плановості й
методологічних
підходів
при
створенні
науково-дослідних
установ,
обслуговуванні великий поміщицьких і куркульських господарств, індивідуалізмі,
відірваності від сільськогосподарського виробництва та ін. Найбільше уваги
приділяли відсутності спрямування дослідницької діяльності на розв’язання
актуальних проблем, що поставали в реконструктивному періоді розбудови
планового соціалістичного сільського господарства. Крім того, підпорядкування
науково-дослідних установ різним відомчим структурам (НКЗС, НКО, ВРНГ)
призводило до посилення паралелізму й унеможливлювало раціональне
використання наукового потенціалу. Дослідницька діяльність недостатньою
мірою пов’язувалася із роботою вищих навчальних закладів. Звісно, не обійшлося
й без звинувачень співробітників науково-дослідних установ у веденні роботи «на
засадах антимарксистських, неонародницьких теорій економіки сільського
господарства», що спричинило «опір наближенню науково-дослідної роботи до
виробництва та відповідної її організації»
с. 33].
Влада завжди вдало
відшукувала винуватців у власних невдачах, не стали винятком і 1920-і роки.
Варто зауважити, що у проектах чітко окреслювалися проблеми, вирішення
яких держава покладала на сільськогосподарську науку: 1) організація великого
сільського господарства (типи, розміри, межі спеціалізації); 2) нове районування