Упрощенная HTML-версия
152
Г.Г. Махов, порівняльний аналіз виокремлених природно-історичних і
сільськогосподарсько-економічних областей країни показав переважаючу
відповідність їхніх меж, що підтверджувало «правильність генетичного
районування, проведеного комплексним методом вивчення основних природних
умов країни»
с. 47]. Щодо діяльності мережі сільськогосподарських
науково-дослідних установ, територія УСРР на той час поділялася на 5 країв:
Поліський,
Лісостеповий
правобережний
(Київський),
Лісостеповий
лівобережний (Харківський), Східно-степовий (Дніпропетровський), Західно-
степовий (Одеський).
Поліський край
межує з лісостепом, що лежить на південь по межі
розповсюдження льодовикових покладів. Характер цієї місцевості, як зазначає
Д. Домрачов, здебільшого низинний з висотою 85–150 м над рівнем моря
с. 132]
.
Великі простори займали ліси, а велика кількість річок з низькими
берегами утворювала великі луки. Середньорічна температура на півночі краю
становила 6°С, а в західній частині – 8°С. У зв’язку з фізичними властивостями
підґрунтя (незначною водопроникністю моренових глинястих відкладень),
близькістю ґрунтових вод і великою кількістю опадів, ґенеза ґрунтів Полісся мала
золуватий та болотистий характер. Сільське господарство Поліського краю
обслуговували дослідні установи: 1) Поліська крайова сільськогосподарська
дослідна станція ім. А. Засухіна (колишня Радомиська), розташована на
піскуватих та супіскуватих формаціях ґрунтів (заснована 1913 р.); 2) Чемерська
районна сільськогосподарська дослідна станція Ніжинського округу, що
розташовувалася на сірих лісових землях (заснована 1916 р.); 3) районна дослідна
станція «Віли» поблизу Житомира (заснована 1921 р.) обслуговувала супіскувату,
суглинисту та піскувату частину ґрунтів північної і середньої Волині;
4) Волинський дослідний хмільник поблизу Житомира (1915 р.).
Встановлено, що відповідно до природних умов Поліського краю, наукова
програма Поліської крайової сільськогосподарської дослідної станції
ім. А. Засухіна передбачала вирішення проблем підвищення родючості ґрунтів
(вплив хлібного, зеленого й мінерального добрив), оцінки систем внесення добрив