Упрощенная HTML-версия
148
справи до розміру одного видатку того капіталу, що вкладений у скотарство –
1 500 000 крб. Крім збільшення кадрового потенціалу галузі вводилися через НКО
до програми зоотехнічних та сільськогосподарських вищих шкіл курси
ветеринарії та зоогігієни, до програми сільських трудових шкіл – курси
елементарних ветеринарних та зоогігієнічних знань. При Ветвідділі створювалася
Наукова ветеринарна рада, структурно поєднана з НКР та певною мірою з
підвідділом скотарства. Таким чином влада шукала шляхи покращення наявного
стану й подальшого розвитку тваринницької галузі та її наукового забезпечення.
До основних завдань Наркомзему УСРР належало впровадження
сільськогосподарського районування на основі вивчення продуктивних сил з
метою вироблення генерального плану реконструкції сільського господарства.
Передбачалася побудова комплексної обласної структури сільського господарства
на основі диференціації завдань між окремими сільськогосподарськими районами
з
урахуванням сільськогосподарських, економічних та природно-історичних
чинників. Враховуючи наявний накопичений матеріал і попередні напрацювання
науково-дослідних станцій НКЗС, СГНКУ й окремих дослідників виділено низку
підтем: 1) ґрунтове і гідрологічне районування України; 2) кліматичне;
3) геоботанічне (включаючи культурні рослини); 4) зоогеографічне (включаючи
сільськогосподарських
тварин);
5) економічне;
6) сільськогосподарське
районування.
Згідно з Програмою робіт Науково-консультаційної Ради НКЗС на 1928 р.
до складу Комісії з розробки проблеми сільськогосподарського районування
спочатку
входили
К. Маньківський
(голова),
О.Н. Соколовський,
С.М. Соловейчик та М. Данилевський
. Для більшої дієвості Комісії згодом її
склад було змінено, а роботу очолив С. Тумановський. Враховуючи, що
Центральне статистичне управління також працювало над питанням районування,
з ним налагоджувалися контакти та обмін інформацією
. А ще за кілька
місяців на засідання Бюро Науково-консультаційної Ради винесли питання про
доцільність поєднання роботи Комісії в справі організаційно-виробничих типів