Упрощенная HTML-версия
140
було доводити до розпушеного стану, що сприяло утворенню в ґрунтових
шпаринах густих кристалів льоду, які піднімали верхній шар землі. При виявленні
навесні піднесення кущових вузлів проводили каткування з метою зміцнення
кореневої системи. До такого заходу вдавалися і при весняному прив’янені
посівів, чим тимчасово зменшували випаровування води.
За результатами проведеного Українським інститутом прикладної ботаніки
експедиційного обстеження й аналізу анкетних даних вивчено вплив низки
факторів на перезимівлю озимини: снігового настилу; внесення добрив; часу
висівання; попередників; густоти посіву; експозиції; різних ґрунтів; особливостей
поведінки окремих сортів. Остаточні підсумки з питання вивчення причин
загибелі озимих культур та розроблення заходів щодо їх збереження у період
зимівлі підведено 21 жовтня 1930 р. на пленумі Наукової Ради НКЗС УСРР.
Учасники пленуму прийняли постанову № 234 «Про проблему загибелі озимини
та озимого клину», де зазначалося, що «різко виявлена континентальність клімату
степової, а почасти й лісостепової України та повторність аномальних явищ в
погоді зимою, була раніше і є в останні роки за одну з головніших причин
пошкодження та загибелі озимини»
. Йшлося про
посилення негативного
впливу аномальних чинників зимівлі на озимину через порушення сортової
сталості полів, викликаної недородом 1921–1924 рр., а також спрощеним
підходом до реалізації політики сортозаміни. Окрім того, серед причин
зазначалось і «пряме шкідництво», що полягало в «свідомому і навмисному»
розповсюдженні нестійких селекційних сортів або їх висіву у невідповідні
райони. Чинники загибелі та пошкодження озимини найбільшою мірою виявили
себе порайонно в окремих комплексах, які у різні роки були різними для тієї чи
іншої культури.
Отже, як зазначалося у постанові пленуму Наукової Ради НКЗС, вжиті
заходи сприяли розвитку міцних рослин з осені (відповідний обробіток та
угноєння ґрунту, чисті пари, рання вереснева сівба у Степу і середніх строків –
наприкінці вересня в Лісостепу, густі засіви та ін.), допомагали кращому
зберіганню озимини. Надто велике значення для зберігання озимини мало