Упрощенная HTML-версия
138
що найбільший відсоток втрати озимої пшениці припав на степову смугу України
(70–100 %), охопивши Правобережжя і південну частину Лісостепу. Високий
рівень втрат озимого жита не концентрувався у суцільний масив, а поширювався
окремими площами. Такий стан науковці пояснювали великою кількістю опадів
восени 1927 р. в окремих населених пунктах, що спричинило перенасичення
ґрунту вологою. У деяких районах на пошкодження посівів вплинула наявність
сірих суглинків, які підмивалися ґрунтовими водами.
Варто зазначити, що ентопічні умови своїм впливом створювали у
зональному розподілі окремі частини з меншим або більшим відсотком
пошкодження. Учасники наукової експедиції виявили, що традиційні місцеві
сорти краще витримали погодні умови ніж селекційні. Детальне вивчення цього
питання привело вчених до переконання стосовно потреби перебудови роботи
Української сортової мережі, створеної 1923 р. під керівництвом відомого
агронома В. Батиренка. З метою проведення ефективного сортовипробування й
уникнення випадків невдалих рекомендацій виробництву, науковці пропонували
застосовувати дрібне районування. За результатами обстежень було встановлено
основні чинники загибелі озимих культур, зокрема на Поліссі – випрівання,
коливання температури, вимокання й льодяна кірка; у Лісостепу – коливання
температури, випрівання й льодяна кірка; у Північному і Південному Степу –
коливання температури та льодяна кірка
с. 32]. Отже, спеціальна наукова
експедиція Українського інституту прикладної ботаніки відзначила чинники
загибелі озимини, що природно поєдналися в найрізноманітніші групи. Як уже
зазначалося, з ряду причин, що зумовили загибель озимини, було зафіксовано:
вимерзання, заледеніння, випрівання, вимокання, витискання, асфіксія (зомління),
а після танення снігу залишені подекуди озимі в степовій смузі значно були
пошкоджені чорними бурями (у квітні 1928 р. в степових і лісостепових регіонах
України вітер підняв з площі 1 млн км² понад 15 млн тонн чорнозему.
Чорноземний пил був перенесений на захід і осів на площі 6 млн км² у
Прикарпатті, Румунії та Польщі. Висота хмар пилу досягала 750 м, а чорноземний
шар у деяких областях України зменшився на 10–15 см
.