Стр. 136 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

136
заведення культур технічних рослин; 7) боротьба зі шкідниками, хворобами
сільськогосподарських рослин та бур’янами»
. За результатами відповідних
розрахунків щодо окремих факторів урожайності, Комісія встановила можливий
рівень її підвищення (22 відсотки) на найближчі 5 років, що й передбачено в
основі складення перспективного плану.
Однією з нагальних проблем сільського господарства була загибель озимих
посівів в Україні взимку (1927–1928), що викликало загальну стурбованість і
занепокоєння Народного комісаріату земельних справ України, практиків
сільського господарства та наукових працівників. Тоді загинуло 3 933 195 га
посівів озимої пшениці, що становило 74,8 % від усієї засіяної площі
(5 254 856 га)
і
1 193 559 га озимого жита, що становило 26,6 % усього житнього
клину (4 481 365 га)
с. 29]. Для з’ясування причин загибелі озимих культур
Наркомзем України, Сільськогосподарська секція Держплану СРСР та
Всесоюзний інститут прикладної ботаніки і нових культур 23 липня 1928 р. у
Харкові провели Всесоюзну нараду, учасники якої обговорили загальне
становище і висловили думки щодо суперечливих питань впливу селекційних та
місцевих сортів у загальному комплексі чинників загибелі озимих.
Повторність аномальних природних явищ стала однією з головних причин
пошкодження та загибелі озимих культур, що своїми розмірами завдавали
величезної шкоди сільському господарству. Так, у 1927–1928 рр. посіви озимої
пшениці загинули на переважаючій площі. Наступного року загибель посівів
повторилася. Це спонукало відділ хлібів Українського інституту прикладної
ботаніки скликати нараду, яка ухвалила рішення щодо вивчення стану посівів
озимих культур шляхом організації експедиційного обстеження та масового
анкетного дослідження. Через недостатнє фінансування спочатку було розіслано у
великі господарства 1000 примірників спеціальних анкет, які містили 13 пунктів,
що стосувалися конкретних умов сівби, перезимівлі, техніки обробітку та ін. З
відповідями повернулося 325 заповнених анкет, опрацьовувати які почали
співробітники Українського інституту прикладної ботаніки.