Упрощенная HTML-версия
28
творчу спадщину професора Кирпичова. У роботі в стислій формі розкрито
процес постановки навчання в ХПТІ
с. 135–137] та КПІ
с.138–139],
зроблено короткий аналіз низки найбільш відомих наукових праць ученого
с. 144–147], у ході якого вказано на внесок у розробку методів кінематичного
дослідження механізмів
с. 146]. Також дослідник указав на зв’язок
В.Л. Кирпичова з Київською школою прикладної механіки, представниками
якої «…стали його учні та послідовники – С.В. Серенсен, К.К. Симінський,
О.М. Динник, Г.Й. Сухомел, П.Н. Супруненко, І.Я. Штаєрман, Ф.П. Белянкін та
інші
с. 25]. На превеликий жаль, цей напрям дослідження не набув
належного розвитку.
Про наукову діяльність Віктора Львовича побіжно йдеться в дисертаційній
роботі Г.Л. Звонкової «Розвиток природничих і технічних наук у Харкові в
другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: Історичний, освітянський і
культурний контексти»
. Відмічено роль ученого в організації Південно-
Російського товариства технологів.
У роботі С.М. Ховрича «Становлення та розвиток вищої технічної освіти
Наддніпрянської України (Остання чверть ХІХ – перші десятиріччя ХХ ст.)»
наводяться деякі відомості щодо діяльності В.Л. Кирпичова, який
упродовж досліджуваного періоду займав посаду директора Харківської, а
потім Київської вищої інженерної школи. Зокрема автор вказав на особливості
методики викладання в КПІ, що характеризувалися поглибленим застосуванням
практичних занять у навчально-виховному процесі
с. 161].
У незначній мірі постаті В.Л. Кирпичова у своїх роботах торкалися
О.Є. Тверитникова, В.М. Тарасова, Н.М. Кушлакова та І.В. Федосова
. Тематика цих досліджень мала незначну кількість точок дотику з
обраною темою. Тому дисертант вважає недоцільним детально на них
зупинятися. Ці праці висвітлюють історію установ, у яких працював учений,
наукові студії, що проводилися в цих установах. Це дозволяє на більш якісному
рівні оцінити організаційну діяльність, провести паралелі між творчим спадком
науковця та його послідовників.