Упрощенная HTML-версия
154
викладення матеріалу та оптимальний баланс між чистою теорією та
прикладним характером. Усе це надовго внесло підручник ученого до категорії
«класичних».
Працюючи викладачем, а згодом професором СПбТІ, В.Л. Кирпичов читав
курс «Деталі машин», який кілька разів видавався літографічним способом
. Однак ці видання, по суті, були конспектами лекцій для
студентів інституту і не набули значного розвитку. Курс мав винятково
прикладний характер і представляв собою своєрідну «енциклопедію
машинобудування». У роботі вчений крок за кроком надавав інформацію про
різноманітні деталі машин (вали, цапфи, муфти, колеса, підшипники, пасові та
дротяні приводи, шатуни, болти, заклепки тощо), їхні види, загальні
характеристики та методи застосування. Саме прикладний характер
навчального курсу став однією з причин того, що книгу так і не було
надруковано. Швидкий поступ техніки наприкінці ХІХ ст. вимагав постійного
опрацювання та оновлення посібника, але, будучи призначеним у 1885 р.
директором ХПТІ, Віктор Львович не мав часу для роботи над посібником
(хоча майже 10 років викладав цю дисципліну в інституті, об’єднавши його в
один курс з опором матеріалів)
арк. 3 зв.].
Займаючись організацією нових вищих інженерних шкіл, В.Л. Кирпичову
іноді доводилося викладати дисципліни, які лежали дещо осторонь від його
основних науково-освітніх пріоритетів. До таких навчальних курсів належала
«Механіка», яку вчений читав у ХПТІ (1885 – 1886 н.р.) та КПІ (1889 –
1899 н.р.). Київський цикл лекцій було видано окремою книгою
. Цей
навчальний посібник був класичним вступним курсом, який включав у себе
типові розділи (статика твердого тіла та її застосування, динаміка, кінематика).
Підручник не мав майстерної розробки деталей, хоч і виділявся характерним
авторським стилем: простота викладення матеріалу, відсутність зайвої
деталізації, велика кількість прикладів «із життя».
Великі перспективи мав курс «Прикладної і будівельної механіки», який
В.Л. Кирпичову довелося читати в СПбТІ протягом 1903–1913 рр. Опубліковані