Упрощенная HTML-версия
85
пов’язані з галуззю сільського господарства [321]. Найбільш активним членом
у Комісії при опрацюванні проектів інституцій агробіологічного напряму був
професор М.Ф. Кащенко. На розгляд фундаторів УАН він подав чотири записки
про побудову Акліматизаційного саду, Лабораторії експериментальної зоології,
Зоотомічної лабораторії та Зоологічного музею.
Ботанічний та Акліматизаційний сади, яким за рішенням Комісії
відводилося особливе значення, мали бути утворенні позачергово, разом із
Геодезичним та Фізичним інститутами. Обґрунтовувалося це тим, що
акліматизація нових видів рослин і тварин, зокрема, як вважав професор
М.Ф. Кащенка, дала б позитивні результати для розвитку сільського
господарства. Вчений навів приклад картоплі, яку було завезено з Центральної
Америки, яка, на думку професора, рятувала людей від голодної смерті [183,
с. 100]. Тож Комісія, зважаючи на важливість акліматизації та натуралізації для
відновлення в майбутньому економіки країни, прийняла рішення про
першочерговість утворення Акліматизаційного саду.
Також Комісія обговорювала питання про розміщення та необхідну площу
саду. М.Ф. Кащенко зазначив, що від 50 до 100 десятин землі вистачить за
умови розташування інституції неподалік від міста. У разі розташування
установи далеко від міста площа саду мала сягати від 100 до 1000 десятин землі
[18, арк. 1–4]. Різниця в площі саду, залежно від його місцезнаходження,
пов’язана з практичними проблемами. Зокрема, науково-технічна база, а також
УАН розташовувалася в Києві, тоді як розміщення саду далеко за межами міста
потребувало будівництва приміщення для лабораторії й оранжереї, а також для
роботи науковців. Усвідомлюючи це, Комісія прийняла рішення закласти
Акліматизаційний сад неподалік від Києва. До його остаточного становлення
роботу з акліматизації рослин мала проводитись на невеликій ділянці
Акліматизаційного саду, утвореного в 1915 р. при сільськогосподарському
факультеті Київського політехнічного інституту (КПІ).
Проект Акліматизаційного саду розроблявся упродовж тривалого часу.
Професор М.Ф. Кащенко, якого правомірно вважати не тільки автором