Упрощенная HTML-версия
65
відокремлення існує велика ймовірність розпаду УНТ, що могло негативно
позначитися на організації науки в Україні.
На цьому ж засіданні науковці-природознавці розробили план подальшої
наукової та науково-організаційної роботи [215, с. 224–226]. Учені передбачали
формування таких підсекцій: геологічна, географічно-антропологічна,
ботанічна, зоологічна, фізико-хімічна, метеорологічна. Згодом, з ініціативи
українських агрономів, було сформовано агрономічну підсекцію, яка у квітні
1919 р. було перетворено в окрему секцію.
Серед підсекцій, які формували структуру природничої секції, варто
відмітити агробіологічні, зокрема: ботанічну, зоологічну, метеорологічну.
Особливого розвитку набула ботанічна, яка 16 квітня 1919 р. була офіційно
оформлена у структурі природничої секції на чолі з професором і членом УНТ
О.А. Янатою. Здебільшого дослідження підсекції були спрямована вивчення
флори Кримських гір, про що свідчили доповіді, зроблені О.А. Янатою. Низка
напрацювань членів цієї інституції стосувалися систематизації флори України
та дослідження сільськогосподарських рослин [181, с. 273–274].
Ще однією інституцією у структурі природничої секції, яка, незважаючи
на складні умови, організувала свою діяльність, була зоологічна підсекція.
Формально вона не була оформлена, однак про її існування доводить факт
щотижневих зборів учених-зоологів у 1919 р., на яких зачитувалися доповіді з
основних проблем, у тому числі й сільськогосподарських [134, арк. 1–4]. Під
час наступу денікінських військ ініціативна група українських учених зоологів
влаштовувала так звані зоологічні асамблеї – приватні зібрання зоологів, на
яких оприлюднювалися доповіді й обговорювалися основні наукові проблеми у
цій галузі. Найбільш активними учасниками зібрань були М. Шарлемань,
Л. Портенко, М. Щербина та ін. Згодом вони стали ініціаторами формування
зоологічної секції у структурі відділу природничих наук УНТ [140, арк. 1–2].
Головною ознакою органічного розвитку природничої секції стало
відокремлення від неї геофізичної, а пізніше – агрономічної підсекцій [134,
арк. 2]. Фактично у 1918 р. вона розгорнула масштабну організаційну та