Упрощенная HTML-версия
217
пошуком антибіотиків проти рослинних вірусів. Доведено, що найкращим
засобом проти рослинних вірусів є антибіотики рослинного походження –
іманін, який володіє широким спектром інгібіторної дії на віруси томату,
тютюну, картоплі та інших культур. У результаті обробки рослин цим
антибіотиком знижується кількість хвороботворних організмів на 40–75%, а
продуктивність рослин зростає на 18–20%. Обробка картоплі гібереліном
знижує рівень ураження культури у 3–4 рази, що, безумовно, стало
визначальним фактором підвищення врожайності. [65, c. 66]. Враховуючи такі
результати, дані засоби знайшли практичне використання у виробництво.
У другій половині 1962 р., лише два інститути відділу
сільськогосподарських наук АН УРСР налагодили науково-дослідну роботу в
аграрній галузі: Інститут фізіології рослин та Інститут фізіології та біохімії
тварин. Упродовж року названі установи здобули значних досягнень,
співпрацюючи з іншими установами Академії наук. Так, зокрема, в Інституті
фізіології та біохімії тварин виявлено нові закономірності рубцевого
метаболізму в жуйних, а також вивчено механізм впливу на організм інсуліну,
при годуванні свиней [275, с. 674]. Інститут фізіології рослин розгорнув
комплексну роботу з дослідження прикладних проблем, зокрема: явище
фотосинтезу, живлення рослин, боротьба з хлорозом, вивчення впливу
мікроелементів на родючість ґрунту та вивчення впливу хімічних регуляторів
росту на рослину. У результаті проведеної науково-дослідної роботи вченими
інституту вдалося створити нові види добрив – боровий та марганцевий
суперфосфати, зменшити втрату цукру в буряках та крохмалю у картоплі
шляхом застосування гідразиду малеїнової кислоти [275, с. 674]. Дослідниками
Інституту фізіології рослин А.С. Оксаненком та К.Х. Починком у 1962 р.
встановлено, що обробка насіння цукрового буряку зміною температурного
режиму та зволоженням спричинила зміни у біохімічних процесах, що
супроводжувалося зміною в’язкості, активності ферментів, інтенсивності
дихання і фотосинтезу. Ці дослідження дали змогу підвищити врожайність
цукрового буряку на 5%, а цукристість коренеплодів – на 0,3–0,6%. Крім того,