Упрощенная HTML-версия
204
розв’язання цих проблем, до участі у їх розроблені долучалися інституції
відділу біологічних наук, зокрема інститути зоології, ботаніки, мікробіології.
Упродовж першої половини 1950–х рр. установи агробіологічного напряму
продовжили розглядати проблеми, пов’язані з підвищенням врожайності,
боротьбою з шкідниками та паразитами агрокультур і тварин, використання
природних багатств, конструюванням сільськогосподарських машин, техніки та
ін. Після пленуму ЦК КПРС та ЦК КПУ восени 1953 р. проблематика не
зазнала суттєвих змін. Тим не менш, основне завдання відділу
сільськогосподарських наук та біологічних наук змінилося, зокрема їхні
установи мали розв’язати, перш за все, продовольчу проблему з метою
задоволення потреб населення. Відповідно, поступово упродовж 1953–1954 рр.
відбувалася певна реорганізація у роботі установ.
Згідно з рішенням вересневого пленуму ЦК КПРС 1953 р. «Про міри
подальшого розвитку сільського господарства СРСР» всі відділи Інституту
машинознавства і сільськогосподарської механіки були розроблені конкретні
заходи у галузі сільськогосподарського машинобудування. Було змінено план
науково-дослідної роботи на 1954 р. у відповідності з поставленими
завданнями, зокрема було запропоновано створити машину для обробітку
картоплі, розширення робіт з бурякозбиральними машинами та покращення
якості іншої сільськогосподарської техніки [29, арк. 2].
У березні 1954 р. Спільне зібрання АН УРСР заслухало звіт вченого
секретаря О.Н. Щербаня про діяльність Академії наук упродовж 1953 р. і
завдання, поставлені на 1954 р. Традиційно звіт відбувався з критикою та
самокритикою діяльності науково-дослідних установ. Однак слід визнати, що
вже вкотре відділи сільськогосподарських наук та біологічних наук АН УРСР
були розкритиковані найбільше через використання антимічуринських методів
та повільний перехід до завдань визначених вересневим пленумом ЦК КПРС і
жовтневим ЦК КПУ у 1953 р. [148, арк. 62]. Незважаючи на досягнуті
результати, інститути відділу сільськогосподарських наук зазнали критики
через повільне впровадження результатів науково-дослідної роботи у