Упрощенная HTML-версия
202
Дослідження К.І. Бельтикової довели, що мікроцид не лише вбиває
мікроорганізми-збудники хвороб, але й поліпшує ріст рослини та підвищує
врожайність [223, с. 49].
У першій половині 1950–х рр. Інститут ентомології і фітопатології
продовжував дослідження хвороб картоплі та пошуку засобів їх профілактики,
які розпочав ще у повоєнну п’ятирічку. Зокрема, вивчаючи ракові
захворювання картоплі, було встановлено, що використання окислювачів
знешкоджує спорангії, які спричинюють хвороби. Найбільш ефективним у ході
досліджень виявився розчин хлористого вапна і поташу, який викликає лізис
спорангію [148, арк. 60].
Однією з основних проблем, які розроблялися Інститутом ентомології та
фітопатології стала боротьба з шкідниками сільськогосподарських рослин.
Перед ученими установи було поставлено завдання знайти спосіб
знешкодження бурякового довгоносика. У 1953 р. Інститут ентомології і
фітопатології інститут випробував нові розроблені хімічні засоби боротьби
проти довгоносика. Інститут займався пошуком засобів боротьби проти
дротяника, листогризучих шкідників та клопа-черепашки. Так, у результаті
використання масляних розчинів ДДТ і суспензій знищено 98% листогризучих
шкідників, а застосування гексахлорану під час ранньої сівби забезпечує
знищення дротяника на 70–80% [148, арк. 60]. Інститут не зупинився на
отриманих результатах. Зважаючи на значні потреби сільського господарства
УРСР, зокрема у галузі підвищення врожайності, вчені установи й надалі
розробляли нові заходи з профілактики хвороб агрокультур та боротьбі з
шкідниками.
На вересневому пленумі ЦК КПРС (1953 р.) вперше було переглянуто
аграрну політику Й. Сталіна. Відповідно, перед аграрною були поставлені
наукою
нові
завдання
та
піддано
критиці
установи
відділу
сільськогосподарських і біологічних наук АН УРСР, зазначаючи, що
сільськогосподарська дослідна справа «відстає від запитів колгоспного і
радгоспного виробництва» [148, арк. 9].