Упрощенная HTML-версия
200
дослідження на основі інституцій відділу сільськогосподарських і біологічних
наук [148, арк. 44–45].
Розвивав власні дослідження в аграрній галузі й Інститут ботаніки відділу
біологічних наук АН УРСР. Співпрацюючи з інституціями відділу
сільськогосподарських наук, він проводив ряд досліджень кормової бази
Полісся для сільськогосподарських тварин, фізіологічних особливостей
формування плодів яблунь та процес розвитку зернівок у пшениці та ячменю
[148, арк. 56–57]. Ключовими у першій половині 1950–х рр. стали дослідження
грибкових захворювань та пошуки способів боротьби з ними. У ході дослідної
роботи було застосовано розчин сірки і бордоська рідина. На території площею
3600 га у районі Середнього Дніпра було розпилено ці речовини, що збільшило
родючість пасовищ до 106–298 ц/га, що у свою чергу вирішувало кормову
проблему для свійських тварин. До застосування цих речовин рівень
врожайності через грибкові захворювання був надто низьким – 31 ц/га [148,
арк. 72].
Інститут зоології, що входив у відділ біологічних наук, зазнав найбільшої
критики з боку радянської влади у 1948 р., у першій половині 1950–х рр.
сконцентрував свою дослідну роботу над розробкою практичних заходів
боротьби з шкідниками. Так, на початку 1950–х рр. були поставлені досліди
впливу різних хімічних речовин на мутагенез і спадковість мушки дрозофіли.
Проте цю тематику різко розкритикували прибічники лисенківської теорії, і,
відповідно, акцент був перенесений на акліматизацію дубового шовкопряда.
Крім того, з 1952 р. під керівництвом С.М. Гершензона розпочалися
фундаментальні дослідження в галузі генетики на вірусах дубового шовкопряда
[343, с. 96]. Так, у результаті проведених досліджень було знайдено причину
хвороби, а відтак розроблені заходи боротьби проти жовтухи дубового
шовкопряда. Разом із тим проводилося комплексне вивчення збудників хвороб
сільськогосподарських тварин та способів профілактики. У результаті цих
досліджень було здійснено профілактичні заходи у колгоспах Димерського