Стр. 171 - novorodovskiy-vv-k

Упрощенная HTML-версия

171
Реорганізація внутрішньої структури Академії наук у 1936 р. поступово
змінила концепцію організації наукової роботи. Якщо упродовж 20–х – першої
половини 30–х рр. ХХ ст. основна наукова база розміщувалася на Київщині, то
з 1936 р. у великих містах почали формуватися філії АН УСРР, завданням яких
було розв’язання комплексних наукових проблем свого регіону. Наприклад, у
липні 1936 р. за ініціативи Дніпропетровського обкому партії, президента
АН УРСР О.О. Богомольця та віце-президента М.Г. Світальського було
організовано філіал АН УСРР у згаданій області. Серед низки завдань,
поставлених перед філіалом, чинне місце посідав розвиток сільського
господарства регіону, зокрема: підвищення врожайності, селекція стійких до
хвороб і шкідників сортів рослин, боротьба із шкідниками та ін. [49, арк. 6–8].
Ліквідація ВУАСГН та реорганізація Академії наук, спричинена масовими
репресіями проти української наукової еліти у середині 1930–х рр., мали
надзвичайно негативні наслідки для розвитку сільськогосподарської дослідної
справи. У результаті згаданих процесів аграрна наука втратила свій основний
осередок розвитку. Однак галузеві дослідження продовжувалися в інституціях
АН УСРР/УРСР та установах НКЗС УСРР/УРСР.
Основною особливістю розвитку академічної науки у 1930–х рр. слід
назвати її спрямованість на розв’язання практичних проблем, пов’язаних із
промисловістю та сільським господарством. Наприкінці 1930–х – початку
1940–х рр. сформувалася низка науково-дослідних установ із належною
експериментальною базою [333, с. 10]. Крім того, потужною інституцією стала
Рада з вивчення продуктивних сил УСРР/УРСР, яка координувала науково-
дослідну роботу установ Академії наук, НКЗС у галузі вивчення ресурсів,
продуктивних сил та виробничих можливостей різних регіонів України.
Перед академічними інституціями агробіологічного призначення
радянська влада висунула низку важливих завдань, зокрема: 1) підвищення
врожайності до 7–8 млрд пудів зерна в СРСР; 2) розвиток тваринництва; 3)
боротьба з шкідниками сільськогосподарських культур; 4) боротьба з посухою
у степових регіонах [207, с. 224]. Зважаючи на те, що ВУАСГН була