Стр. 152 - novorodovskiy-vv-k

Упрощенная HTML-версия

152
якої входили відділи ґрунтової мікробіології, бактеріозу рослин, мікології та
відділ мікробіологічної біохімії; 3) медичної мікробіології та епідеміології.
Крім того, до структури Інституту входила низка лабораторій та бібліотека
[150, арк. 17].
На початку другої п’ятирічки (1933–1937 рр.) Інститут мікробіології
досліджував такі проблеми: утилізація сільськогосподарських відходів з метою
підвищення врожайності, роль мікроорганізмів у підвищенні родючості ґрунтів,
боротьба з грибковими хворобами рослин, мікози сільськогосподарських
культур та засоби боротьби з ними, бактеріози та фітопатологічні зміни у
технічних та сільськогосподарських рослинах, силосування кормів, боротьба з
хворобами свійських тварин та ін. [150, арк. 18].
Сільськогосподарська
проблематика
Інституту
мікробіології
та
епідеміології ім. Д.К. Заболотного була чи не найголовнішою у науковій
діяльності вчених установи. Так, у середині 1930–х рр. особлива увага
приділяла вивченню мікроорганізмів, за допомогою яких можна боротися із
сільськогосподарськими шкідниками, питанням мікрофлори ґрунту як чинника
родючості та удобрення земель завдяки утилізації та компостуванню міського
сміття. Проблему боротьби зі сільськогосподарськими шкідниками
мікробіологічним способом досліджував науковий співробітник Інституту
П.Д. Марчук. У науковій доповіді «Мікробіологічний засіб боротьби з
шкідниками сільського господарства (гусінню) в лабораторних умовах», яку
вчений зачитав на конференції в Інституті мікробіології та епідеміології ВУАН,
констатувався
факт
існування
мікробіологічного
методу
захисту
сільськогосподарських рослин. Проте П.Д. Марчук підкреслив, що в Інституті
вдалося практично застосувати цей метод у лабораторних умовах.
Використавши деякі бактерії, мікробіологам вдалося знищити гусінь. Вони
дійшли висновку, що такий метод більш практичніший, оскільки він може
знищити значну кількість шкідників. Крім того, мікробіологічний метод
захисту рослин значно дешевший ніж хімічні засоби, а отже більш
раціональний. Однак у 1934 р. науковці не ризикнули його використати,