Упрощенная HTML-версия
149
від екологічних умов, розширення кормової бази для сільськогосподарських
тварин, пошук засобів боротьби з епідемічними хворобами та ін.
5.
Боротьба з посухою, як один з факторів підвищення рівня врожайності
у степових районах України [269, с. 22–23].
Фактично всі ці проблеми частково досліджувалися упродовж 20–30–х рр.
ХХ ст. установами ВУАН та НКО УСРР, але системності вони набули лише у
середині 1930–х рр., коли сформувалася потужна мережа науково-дослідних
інститутів агробіологічного спрямування.
У 1921 р., після реорганізації УАН та перетворення її на ВУАН, структура
академічної установи розширилася за рахунок інституцій ліквідованого УНТ.
Зокрема, до другого фізико-математичного відділу увійшов Мікробіологічний
інститут, засновником якого у 1920 р. став Ф.З. Омельченко. Згідно із
затвердженим статутом установи у структурі Мікробіологічного інституту
передбачено організацію відділів зоології, ботаніки, бактеріології,
мікропалеонтології. Крім того, при ньому планувалося створити лабораторії
агрономічної, технічної та медичної мікробіології [353, с. 63].
Метою діяльності Мікробіологічного інституту було всебічне дослідження
та розроблення наукових і науково-практичних питань мікробіологічного
характеру із основних природничих дисциплін, зокрема зоології, ботаніки,
мікропалеонтології, бактеріології та ін. Одним із напрямів роботи інституції
стало проведення мікробіологічних аналізів, необхідних для потреб медицини
та, головним чином, агрономії [145, арк. 1–7]. Їх результати згодом
використовували у своїх дослідженнях інші установи ВУАН, НКО УСРР та
НКЗС УСРР. Зокрема, дослідження мікрофлори ґрунту мали б проводитися
спільно з відповідною ґрунтознавчою секцією СГНКУ, а вивчення шкідників та
хвороб сільськогосподарських рослин та способів боротьби з ними Інститут
проводив разом із кафедрами хімії, хімічної технології та біології
сільськогосподарських рослин [352, с. 33]. Крім суто наукової та науково-
практичної мети, Мікробіологічний інститут, згідно зі статутом, організовував
підготовку наукових працівників з різних галузей мікробіології. Її реалізація