Упрощенная HTML-версия
125
дослідну кафедру ґрунтознавства НКО УСРР. Робота інституції спрямовувалася
на дослідження умов утворення структури ґрунту, факторів його міцності, як
основоположного чинника врожайності. Через недостатнє матеріально-технічне
забезпечення всі дослідження у цьому напрямку кафедра проводила в тісному
зв’язку з Українським інститутом ґрунтознавства [89, арк. 32]. У результаті
наукової роботи кафедри наприкінці 1920–х – початку 1930–х рр. було
доведено теорію О.Н. Соколовського про кальцій як складову структури ґрунту,
а також експериментально обґрунтовано особливу роль гумусу для формування
міцної і тривкої структури. Крім того, проводили дослідження проблеми
колоїдного стану ґрунтів України з метою їх гіпсування та вапнування, у
зв’язку з проблемою посушливості степових регіонів. Під керівництвом
О.Н. Соколовського спільно з українською філією Інституту угноєнь
розроблялася методики вапнування ґрунтів південних регіонів [89, арк. 32–33].
Наприкінці 1920–х і на початку 1930–х рр., кафедра ґрунтознавства
здійснювала не лише науково-дослідну роботу, але й брала участь в
організаційній діяльності. Так, з ініціативи інституції ВУАН організувала
конференцію марксистів-аграрників, на якій розглядалися проблеми
підвищення рівня врожайності, соціалістичної реконструкції сільського
господарства та землеустрою УСРР [113, арк. 90–104]. До того ж, у цей період
ЦК КП(б)У залучала Академію наук до проведення низки розширених нарад з
питань соціалістичної реконструкції сільського господарства, унаслідок яких у
структурі ВУАН організовано відповідний інститут [114, арк. 112–130].
Кафедра ґрунтознавства ВУАН та Президія Академії наук долучилася до
організації проведення в місті Києві Конгресу ґрунтознавців серед союзних
республік, зокрема вони надали фінансову підтримку та делегували до
Українського організаційного комітету своїх представників [111, арк. 52–57].
Після обрання 29 червня 1929 р. Є.В. Оппокова академіком ВУАН за
напрямом гідрологія він очолив відповідну новостворену, першу в СРСР
академічну кафедру, при цьому працював на посаді директора Інституту
водного господарства НКО УСРР. Робота кафедри та Інституту проходила у