Стр. 116 - novorodovskiy-vv-k

Упрощенная HTML-версия

116
сільськогосподарських рослин. Так, у середині 1920–х рр. у лабораторії КПІ
розробляли
нові
електрохімічні
способи
добування
інсектициду
швайнфуртської (паризької) зелені [247, с. 29]. Теоретично та
експериментально обґрунтовані електрохімічні дослідження з добування
засобів для боротьби з шкідниками упродовж 1920–х рр. стали основою для
подальших розробок нових видів інсектицидів.
Згідно
з
проектами
Комісії
з
утворення
УАН
кафедра
сільськогосподарської біології мала стати складовою частиною підрозділу
прикладного природознавства при фізико-математичному відділі. У листопаді
1918 р. почала діяльність УАН, яка всупереч обставинам поступово
розбудовувала власну структуру. Відтак, у 1918–1921 рр. сформувалася низка
кафедр,
серед
яких
організаційно
утворилася
кафедра
біології
сільськогосподарських рослин. Керівником кафедри у грудні 1921 р. став
академік Є.П. Вотчал, який відразу розпочав наукову та організаційну роботу.
У перший рік існування кафедра біології сільськогосподарських рослин не
фінансувалася і не мала приміщення для лабораторії. Відповідно Є.П. Вотчал
проводив дослідну роботу на основі ботанічної кафедри КПІ (згодом
Київського сільськогосподарського інституту). З його ініціативи було
організовано ботанічну лабораторію, яка була не лише центром дослідження
фізіології, анатомії, мікробіології сільськогосподарських рослин, але й
навчальним закладом. Проте у 1922 р. уряд УСРР запровадив реформу вищої
школи, у результаті якої наукова та навчальна частини були розмежовані. Від
того часу ботанічна лабораторія стала осередком науково-дослідної роботи
академічної кафедри біології сільськогосподарських рослин, яка у 1920–х рр.
налагодила зв’язки із сільськогосподарськими та промисловими установами
УСРР, розвивала свою діяльність [37, арк. 7–8].
До середини 1920–х рр. кафедра не мала стабільного фінансування,
приміщень і лабораторій [37, арк. 8]. Відповідно наукова робота установи
здійснювалася спільно з лісовою дослідною станцією та з Інститутом селекції
сорто-насіннєвого управління Цукротресту [281, с. 34]. Упродовж першої