Упрощенная HTML-версия
84
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗПРОБЛЕМ ГЕОКОСМОСУ В НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ І
ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)
3.1. Створення мережі наукового забезпечення експериментальних
досліджень геокосмосу
Друга половина ХХ ст. – період активного вивчення геокосмосу в усьому світі.
Дослідження були спрямовані на вивчення явищ і процесів, що залежать від
сонячної активності, та їх комплексність. Запуск першого штучного супутника Землі
поклав початок космічним дослідженням. Упродовж декількох років відбулася зміна
поглядів на будову геокосмосу. До середини 1960-х рр. стало відомим, що
геокосмос являє систему вкладених одна в одну морфологічних структур, які
взаємодіють. Розвиток радіотехніки, удосконалення приймальної, передавальної
апаратури, антенних систем і методик обробки інформації сприяли появі нових
наземних методів вивчення геокосмосу. Для цього періоду характерно розширення
наукових досліджень, упровадження нових методів, формування нових галузевих
лабораторій і відділів у наукових установах, в тому числі й в Україні.
У 1952 р. в КрАО було створено відділ іоносфери та радіоастрономії під
керівництвом М. О. Савича. До складу відділу входило декілька груп: іоносферна
група, група з дослідження грозових розрядів у нижній іоносфері, група з
дослідження впливу корпускулярних потоків сонячного випромінювання на
магнітне поле Землі, група з вивчення поглинання космічних шумів у полярній
шапці та радіоастрономічна група. Для вивчення сонячно-земних зв’язків ученими
відділу було розроблено спеціальний потужний геофізичний комплекс, який
дозволяв реєструвати всі основні прояви сонячної активності в іоносфері та зміни
магнітного поля Землі. До комплексу входила іоносферна станція вертикального
зондування, створена М. О. Савичем і О. М. Абраменком у 1955 р. Роботу комплексу
було налагоджено в 1957 р. під час виконання робіт за програмою МГР [64;409].
Однак, у 1961 р. було прийнято рішення про закриття досліджень з іоносферної
тематики в КрАО та ліквідацію відділу іоносфери, оскільки в СРСР подібними
дослідженнями вже займалися в низці спеціалізованих установ АН СРСР, зокрема в