Упрощенная HTML-версия
93
2. Завдяки проведеній з боку урядовців реорганізаційній роботі цього
періоду в республіці визначилися вітчизняні центри з селекції соняшнику, де
вчені продовжили планомірні пошукові дослідження, спрямовані на вивчення
стерильності та механізму дії пилку і створення перших гібридів соняшнику.
3. Недоліки в управлінні, безперечно, були. І це визнавали самі урядовці,
що є не досить розповсюдженим явищем. Командно-адміністративна система,
наслідки війни і репресій, недосконале структурування і постановка завдань
«згори» для науково-дослідних установ (що свого часу призводило до
дублювання і паралелізму у дослідженнях), численні реорганізаційні зміни і зміни
об’єктів підпорядкування, зміни назв цих об’єктів, ідеологічна складова,
нав’язування лисенківщини, – все це певною мірою гальмувало розвиток наукової
думки з селекції соняшнику, через це також відбувалося відставання від Європи,
яка у сфері гетерозисної селекції соняшнику пішла вперед.
4. Щодо фінансування, то, з одного боку, влада зобов’язувала науково-
дослідні установи пришвидшувати темпи досліджень, визнавала необхідність
модернізації матеріально-технічної бази, будівництва нових лабораторій і придбання
сучасних приладів за кошти державного бюджету, з іншого – виявлено докази
недофінансування або несвоєчасного асигнування потреб НДІ з боку держави.
5. В деяких (можна сказати – поодиноких) випадках визначено високий
рівень фахівців Ради Міністрів та їх державницьку позицію (наприклад,
заступника Міністра сільського господарства СРСР В. С. Шевелухи, яким на
початку 1980-х рр. було ініційовано і проведено засідання з метою активізації
зусиль зі створення гетерозисних гібридів соняшнику).
3.3. Результати наукових досліджень та етапи становлення гетерозисної
селекції соняшнику в Україні
Відомо, що координацію селекції соняшнику в колишньому СРСР
здійснював академік В. С. Пустовойт. Як зазначалося раніше, він вважається
засновником наукової селекції соняшнику. Оцінюючи ефективність селекції з