Упрощенная HTML-версия
81
захворювань та шкідників, а також на підвищення урожайності та олійності
насіння [74].
Таким чином, науково обгрунтована популяційна селекція соняшнику є
базисом для ГСС, адже саме існуючі сорти стали першим вихідним матеріалом, з
яким велася селекційна робота, спрямована на створення експериментальних
гібридів (спочатку на основі вегетативної, згодом статевої, міжвидової,
сортолінійної гібридизації).
Підсумовуючи викладене, наведемо основні етапи науково обґрунтованої
селекції соняшнику в Україні впродовж дореволюційно-радянського періоду.
1-й етап. Початок ХІХ ст. – 1925 рр. Започаткування Б. К. Єнкеним
досліджень з селекції культури (вивчення біології соняшнику, розробка
технології селекційного процесу, роботи, спрямовані на створення сортів).
2-й етап. 1925 – 1935 рр. Створення перших сортів Б. К. Єнкеним.
Популяційна селекція на комплекс ознак, впровадження «Жданівських» сортів.
3-й етап. 1936 – 1950 рр. Дослідження, спрямовані на підвищення рівня
олійності в сортах.
4-й етап. 1950-ті – 1979 рр. Селекційне удосконалення культури. Селекція
на груповий імунітет. Впровадження високоолійних, стійких до вовчка сортів,
створених під керівництвом В. С. Пустовойта. Започаткування В. Г. Вольфом
робіт з гетерозисної селекції, її становлення.
5-й етап. 1980 – 1991 рр. Селекція на стійкість до білої та сірої гнилей.
Розвиток гетерозисної селекції. Перші вітчизняні гетерозисні гібриди.
3.2. Парадигма «наука – держава» в контексті становлення
гетерозисної селекції соняшнику в Україні
Як зазначає Н. Б. Щебетюк, сільськогосподарська наука в Україні на
початку 30-х рр. ХХ ст. мала чітко визначені орієнтири подальшого розвитку.
Активне розгортання діяльності академічної науково-організаційної структури
сприяло виокремленню найактуальніших проблем галузевого дослідництва та