Упрощенная HTML-версия
5
ВСТУП
Актуальність теми
ґрунтується на необхідності дослідження та вирішення
важливої наукової проблеми, що полягає в теоретичному узагальненні та
об’єктивному відтворенні процесу становлення та розвитку гетерозисної селекції
соняшнику в Україні як важливої складової історії вітчизняної аграрної науки.
Сучасну аграрну науку неможливо уявити без соняшнику, який є основною
олійною культурою в Україні. Завдяки селекційно-генетичним новаціям у сфері
гетерозисної селекції, соняшник по праву можна назвати створеним українськими
ученими реальним національним продуктом.
Переваги гетерозисної селекції – контрольованого на генному рівні
процесу – відносно популяційної вже не викликають сумнівів у спеціалістів,
передусім, через високу врожайність, рівночасність дозрівання гібридів,
вирівняність за висотою рослин і витривалість до патогенів, що забезпечується
завдяки використанню явища «гібридної сили» – ефекту гетерозису. Тому
впродовж останніх 25 років цілком передбачувано змінилася палітра
соняшникосіяння, а гетерозисні гібриди майже витіснили сорти-популяції з полів.
В Державному реєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні у
2016 році, налічується 629 гібридів і 18 сортів соняшнику однорічного, що від
загальної кількості складає 97,2 % і 2,8 % відповідно проти 7 гібридів (38,9 %) та
11 сортів (61,1 %) у Державному реєстрі сортів рослин Української РСР на
1992 рік.
Систематизація теоретичних і практичних досягнень на історичному шляху
розвитку галузі має важливе значення для подальшого поступу аграрної держави,
якою є Україна, сприяє вирішенню проблеми науково-методологічного
забезпечення з метою нарощування та повноцінної реалізації біологічного
потенціалу культури – основних завдань, які покликана вирішувати селекція. На
сучасному етапі розвитку аграрної науки практичне використання гібридної
селекції уможливило формування нових сегментів попиту та споживання;
створення гібридів соняшнику з різним жирнокислотним складом олії розширило