Упрощенная HTML-версия
42
генетики, на прогресивні ідеї та наукові напрацювання корифеїв науки XVIII –
XX ст.
Таким чином, еволюційна теорія ГСС бере свій початок з формування
перших уявлень ассирійців і вавилонян про стать і запилення у рослин ще за
прадавніх часів. Відкриття Й. Кельрейтера, К. Ліннея (XVIII ст.), Г. Менделя,
Ч. Дарвіна (XIX ст.), послідовні практичні експерименти і теоретичні дослідження
міжвидової та міжлінійної гібридизації у рослин (XVIII – XX ст.) є ключовими на
початковому етапі еволюції гібридної селекції. Урахування вітчизняними
вченими напрацювань класичної генетики минулого, знання генетичних
механізмів і природи рослин уможливили розвиток селекційно-генетичної науки,
що стало підґрунтям для подальших досліджень і практичних успіхів зі створення
гетерозисних гібридів культурних рослин, у тому числі соняшнику.
2.2. Виникнення і розвиток поглядів про чоловічу стерильність у
соняшнику, явище гетерозису та створення перших гібридів
Чоловіча стерильність у соняшнику (ЧС) – це біологічне явище. Рослини з
чоловічою стерильністю (в тому числі соняшник) дуже поширені у природі. В
2010 р. ЧС у соняшнику було детально описано в роботі В. Н. Попова та
В. В. Кириченко
[110], що містить результати багаторічного вивчення чоловічої
стерильності у цієї культури. Вчені класифікували типи ЧС: хромосомна,
модифікаційна, генна (ГЧС) та стерильність в цитоплазмі, тобто
цитоплазматична чоловіча стерильність (ЦЧС) [110, с. 5]. Саме остання широко
використовується в селекції соняшнику для отримання гібридного насіння. ЦЧС
характеризується відсутністю пилку або недорозвиненими пиляками. Вона
виключає необхідність ручної поштучної кастрації квіток материнських ліній,
забезпечуючи можливість контрольованого запилення материнських форм
пилком батьківських форм і отримання таким чином гібридного насіння.
За даними И. Н. Анисимовой та ін., на теперішній час у соняшнику
описано понад 70 джерел ЦЧС, і всі вони отримані на основі міжвидової