Упрощенная HTML-версия
132
4.2. Здобутки науково-дослідних інститутів і періодизація становлення
та розвитку гетерозисної селекції соняшнику в Україні
У третьому розділі було простежено перші етапи досліджуваного
історичного процесу впродовж 1950 – 1979 рр., якими визначено, що в 1950 –
1968 рр. вітчизняні вченими здійснювався пошук надійних джерел ЦЧС;
розроблялися теоретичні основи ГСС; вивчалися закономірності успадкування
господарсько цінних ознак за різних умов вирощування у вегетативних та
статевих гібридів; було ідентифіковано у соняшнику основні типи стерильності
(генну та цитоплазматичну); в 1969 – 1970 рр. відбувся прорив в історії
гетерозисної селекції соняшнику: завдяки відкриттям П. Леклерка і М. Кінмана
селекціонери отримали алгоритм створення гетерозисних гібридів; тому в 1971 –
1979 рр. розпочалася активізація робіт зі створення міжвидових, сортолінійних,
ГЧС-гібридів та продовжувалися пошуки альтернативних надійних джерел ЦЧС.
В результаті дослідження встановлено, що перші практичні успіхи з
ГСС з’явилися в Запоріжжі на Українській дослідній станції ВНДІОК у
1980 р., що втілилися у створенні ЦЧС-гібрида Запорізький 1. Зазначену
установу засновано лише в 1977 р., директором призначено Д. І. Нікітчина; у
1989 р. на базі станції створено Український НДІ олійних культур ПВ
ВАСГНІЛ (директор – Д. І. Нікітчин) [235]. Зі здобуттям незалежності України
Український НДІ олійних культур ПВ ВАСГНІЛ у 1992 р. було перейменовано
в Інститут олійних культур УААН (Наказ УААН №100 від 14 квітня 1992 року
«Про впорядкування та перейменування мережі наукових установ УААН»)
[236], який має теперішню назву Інститут олійних культур НААН.
Цьому передувала цікава історія. Відомо, що Українську дослідну
станцію олійних культур було організовано на підставі постанови Державного
комітету РМ СРСР з науки і техніки від 27 вересня 1977 р. Але питання
ставилося аж дев’ятьма роками раніше. В ході дослідження визначено, що
першим кроком до створення Української дослідної станції ВНДІОК можна
вважати лист Голови Координаційної Ради з олійних культур В. С. Пустовойта