Упрощенная HTML-версия
69
за результатами яких визначали авторів кращих раціоналізаторських пропозицій
[343, арк. 1].
Починаючи з 1950 р., на виробництві запровадили положення про
преміювання, в результаті чого вдалося підвищити не тільки якість продукції, але й
продуктивність праці. До того ж, у працівників з’явилася зацікавленість у виявленні
дефектів, що значно покращило роботу збиральних та випробовувальних цехів [96,
арк. 3]. У тому ж році відповідно до наказу МАП від 14 березня 1950 р. № 136 були
збільшені норми виробітку на 20, 5 % у цілому по заводу та на 25 % у таких
допоміжних цехах, як ремісничо-механічні та інструментальні [96, арк. 60]. У період
перегляду норм було заплановано 124 організаційні заходи, з яких провели 112.
Було впроваджено у виробництво двоповерховий прилад для гартування дрібних
деталей, що підвищило продуктивність праці на 50 %. Автором такого пристрою був
гартувальник термічного цеху П. Є. Бондаренко. Одночасно з цим піскострумник
М. І. Жигулін застосував обдування дрібних деталей у металевих сітках, а
автоматник Є. О. Горшков упровадив у виробництво швидкохідний свердлювальний
пристрій. Серед найвдаліших заходів потрібно виділити застосування механічного
нарізання різьби на кріпленнях циліндрів картера замість ручного, що підвищило
продуктивність праці у 2, 5 рази [96, арк. 61].
У 1951 р. керівництво заводу зосередилося на покращенні якості продукції.
Для цього механічні цехи перевели 250 одиниць обладнання на швидкісне різання,
запровадили 40 багатомісних приладів, розробили та застосували заходи, що
забезпечили зниження обсягів витраченого матеріалу на одиницю виробу на 38, 8 кг.
З метою автоматизації контролю було спроектовано, виготовлено та застосовано
автомати та багатовимірювальні прилади [90, арк. 1-4]. У механічно-збиральних
цехах упровадили в серійне виробництво покращені конструкції клапанів викиду,
поліпшені колектори дротів запалювання, а також виготовили камеру для миття
двигунів іззовні перед тим, як їх установити [90, арк. 11-13]. Однією з характерних
особливостей діяльності заводу цього періоду був обмін досвідом з іншими
підприємствами галузі авіаційної промисловості. Наслідком такої роботи стало
застосування на виробництві в 1952 р. верстата для шліфування поршневих кілець