Упрощенная HTML-версия
67
чисельність злітно-підйомного й технічного складу цивільної авіації, який займався
авіахімроботами, та покращити умови роботи пілотів [263, арк. 3].
У процесі серійного виробництва двигуна АІ-25 колективом заводу разом із
розробником був проведений великий комплекс робіт, спрямованих на покращення
конструкції, підвищення технологічності, надійності та ресурсу, усунення дефектів,
які було виявлено під час випробовувань та експлуатації.
Основні конструктивні зміни дозволили усунути найсуттєвіші недоліки
двигуна. Вдалося зменшити рівень роторних вібрацій двигуна, запобігати випадкам
розпаду робочих лопаток турбіни, покращити запаси газодинамічної стійкості
двигуна, знизити рівень димлення, позбутися уражень деталей міжвального
підшипника та уражень деталей підшипника ТВД. Вагомий внесок у розроблення та
упровадження у профіль двигуна АІ-25 модифікованих збиральних одиниць і
конструктивних змін внесли конструктори УГК Ф. А. Арсланов, І. Г. Берим,
І. А. Санников, В. О. Львов, А. П. Мірошниченко та інші. У результаті плідної
роботи УГК вдалося збільшити гарантійний ресурс з 300 до 3500 год., за технічним
станом – до 6000, запланований ресурс у 900 год. – до 16000. Окрім того,
календарний строк зберігання та експлуатації двигуна був збільшений з 5 до 6 років,
а за технічним станом – до 10 років [264, арк. 4-5].
На початку 1980-х рр. виробництво Як-40 було зупинено. Загалом за весь час
виробництва двигуна АІ-25 було випущено близько 6, 5 тис. одиниць ДТРД.
Багаторічна робота Як-40 забезпечила вітчизняну цивільну авіацію безперервними
пасажирськими перевезеннями, що було б неможливим без високоефективного
двигуна. Не даремно О. С. Яковлєв назвав двигун АІ-25 найменшим і
найнадійнішим з двоконтурних ТРД для літака Як-40 [352, с. 253].
Отже, в середині 1960-х рр. українським авіадвигунобудівникам вдалося
створити економічний турбореактивний двоконтурний двигун третього покоління.
Двигуни АІ-25 встановлювали на реактивних пасажирських літаках Як-40, а з
1973 р. – на сільськогосподарських літаках М-15, виготовлених у Польській
Народній Республіці виробничим об’єднанням «Дельта» м. Мелець. Робота