Упрощенная HTML-версия
5
ВСТУП
Актуальність дослідження.
Україна часів незалежності за своїм потенціалом
авіаційної промисловості належить до тих держав світу, які мають повний цикл
розроблення, виробництва та експлуатації авіаційної техніки. Однією з провідних
складових цього процесу є галузь авіадвигунобудування. Як відомо, в Україні існує
два центри цієї сфери авіаційної промисловості, а саме АТ «Мотор Січ» та Державне
підприємство «ЗМКБ «Прогрес» імені академіка О. Г. Івченка, які посідають гідне
місце у світі поруч з авіадвигунобудівними потужностями США («General Electric»,
«Pratt and Whitney»), Великобританії («Rolls-Royce») та Франції («Snecma»)
Проектування та виробництво двигунів для літальних апаратів складається з
численних наукомістких складових, тому в разі виникнення спеціалізованих
проблем та питань колективи українських авіадвигунобудівних підприємств
потребували допомоги відповідних науково-дослідних установ. Слід зазначити, що
науково-дослідницька робота інженерів-конструкторів галузі авіадвигунобудування
раніше комплексно не досліджувалася. Майже не висвітлено розвиток системи
базової освіти галузі авіаційного двигунобудування, що робить напрям
дисертаційного дослідження актуальним.
До вересня 2014 р. підприємства авіадвигунобудування забезпечували
двигунами 90% гелікоптерів російського виробництва, що становило близько 40%
усього обсягу реалізації авіадвигунів у державі. Після значного скорочення
торговельних відносин з Росією перед Україною постало завдання поглибити
міжнародне співробітництво вітчизняних авіадвигунобудівних підприємств. Тільки
за 2015 –2016 рр. були підписані контракти з Туреччиною («Tusas Motor Sanayii
A.S.»), Китаєм («Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment») та США («L-3
Communications», «Raytheon»).
У зв’язку з цим стає надзвичайно актуальною необхідність критичного
осмислення шляхів реалізації тих науково-виробничих можливостей галузі
авіадвигунобудування, які мали місце в УРСР 1950-х – початку 1990-х рр. Це