Упрощенная HTML-версия
99
сприяло алкоголізмові, що набував загрозливих масштабів. До цього також
спонукали землевласники, які володіли монополією на виробництво
алкоголю, й шинкарі, котрі алкоголем торгували. Один із способів схилити
селянина пити полягав у тому, щоб виплачувати наймитам заробіток у
талонах, які реалізувалися тільки в шинку. В 1900 р. у Східній Галичині один
шинок припадав на кожних 220 жителів (але тільки одна початкова школа на
кожних 1500) [202].
У Австро-Угорській імперії кінець ХІХ – початок ХХ ст.
характеризувався стрімким розвитком промисловості, в результаті чого
відбувалося значне погіршення санітарних умов навколишнього середовища і,
як наслідок, зростання числа захворювань. Вирішення цього питання у Чехії
було довірено Крайовій санітарній раді, яка складалася із професорів
медичних факультетів у Празі, одним із яких був І. Я. Горбачевський. Раді
доводилось розглядати питання, пов’язані із впливом промислової сфери на
природу і здоров’я людей, зокрема охорони здоров’я робітників, чистоти
повітря і особливо чистоти води та ін. [73, 155].
У 1906 році І. Я. Горбачевського запросили до Найвищої санітарної
ради при Міністерстві внутрішніх справ Австро-Угорської імперії у Відні [54],
де на той час існувала проблема надмірного вживання алкогольних напоїв
населенням. Відтоді подолання алкогольної залежності населення стало його
пріоритетним науковим напрямом.
І. Я. Горбачевський досліджував шкідливий вплив абсенту на організм
людини, а також неодноразово у своїх працях застерігав щодо вживання
соціально незахищеним населенням технічного спирту як більш дешевого
алкогольного напою. Український вчений вважав своїм громадянським
обов’язком захист життя і здоров’я людини. Саме тому за визначну наукову і
водночас практичну діяльність І. Я. Горбачевського у 1898 році було
нагороджено орденом Залізної Корони ІІІ класу [73, 157].