Упрощенная HTML-версия
92
3.1.
Наукові розробки вченого з розвитку вчення про
вітаміни
Ще в давнину люди помітили, що відсутність у їжі якихось компонентів
може бути причиною різноманітних захворювань. У Древньому Китаї було
відомо, що відвар з рисових висівок виліковує хворобу, яку пізніше назвали
бері-бері, за природою це поліневрит, основними симптомами якого є втрата
ваги, атрофія м’язів, порушення з боку серцево-судинної системи і набряки. У
древньокитайських джерелах також є інформація про «курячу сліпоту», але
лікування цієї хвороби шляхом введення в раціон печінки вперше згадується
лише в працях Гіпократа. Йому також належить і перший опис основних
ознак захворювання цингою (слабкість, болі у суглобах та м’язах, кровотеча
ясен, випадіння зубів та ін.).
Увага медицини на пошук ефективних способів лікування цинги
(скорбути) була спрямована ще з XVI ст., тобто з початком епохи Великих
географічних відкриттів. У 1601 р. Дж. Ланкастер ввів лимони як
обов’язковий продукт харчування англійського військово-морського флоту. У
1757 р. англійський лікар Дж. Лінд, засновник морської гігієни Англії, у своїй
праці «Трактат про цингу» відмітив, що тільки свіжі овочі і фрукти
«ефективні як фактори, які вберігають організм від цього захворювання».
У XVIII ст. для лікування рахіту широке застосування знайшов жир із
печінки тріски. У 1735 р. Г. Казаль, який був лікарем іспанського короля
Філіпа V, вперше описав пелагру – хворобу, симптомами якої є ураження
шкіри, язика, слизових оболонок, шлунково-кишкового тракту, а на пізніших
стадіях і нервово-психічні розлади. У 1785 р. італійський лікар Марзарі
знайшов зв’язок між цим захворюванням і харчуванням продуктами
винятково із кукурудзи, яке він визначив як неповноцінну дієту. У 1816 р.
французький фізіолог Ф. Мажанді одним з перших застосував
експериментальний метод у фізіології тварин: він утримував молодих особин