Упрощенная HTML-версия
89
насамперед його критичне мислення, самостійність та послідовність пошуку,
доповнені вольовими якостями (ініціативністю, наполегливістю), відіграли
суттєву роль у становленні І.Я. Горбачевського як вченого широкого
виднокола.
2. Проаналізовані напрямки наукової діяльності І. Я. Горбачевського і
його творчий доробок у галузі біохімічної науки у другій половині ХІХ – 40-х
роках ХХ століть засвідчують, що вчений був на передових позиціях розвитку
тогочасної наукової думки, інколи ставав першовідкривачем її нових ділянок
та експериментального впровадження результатів наукових досліджень.
Зокрема:
вперше у світовій практиці синтезував сечову кислоту, що було
фундаментальним відкриттям у науці. Для підтвердження структури
отриманої сполуки І. Я. Горбачевський кілька разів проводив зустрічний
синтез із різних вихідних речовин: аміду трихлормолочної кислоти, сечовини,
амінокислоти гліцину та ін. Вчений довів, що отриманий продукт реакції є
сечовою кислотою усіма відомими на той час способами: за зовнішнім
виглядом, розчинністю, якісними реакціями та методом елементного аналізу.
розробив оригінальні методики кристалізації ксантину і гуаніну,
речовин, які є похідними пурину і відіграють важливу роль у зберіганні і
передачі генетичної інформації, обміні речовин, переносі енергії в організмі,
правильній роботі вітамінів та ін. Кристалізація проводилася із водного
розчину лугу шляхом додавання у систему оцтової кислоти. Отримання
ксантину і гуаніну у вигляді кристалів сприяло подальшому вивченню
пуринових основ та механізму їх утворення в організмі людини і тварин;
запропонував нові методики виділення нуклеїнових кислот, що
дозволяли отримати продукти реакції в чистому вигляді та підходили для всіх
органів. Як реагенти використовувалися наступні речовини: натрій гідроксид,
натрій сульфат, етанол та хлоридна кислота. Сучасні методи виділення
нуклеїнових кислот є удосконаленим методом І. Я. Горбачевського, зокрема