Стр. 87 - babichuk-iv-k

Упрощенная HTML-версия

87
назвах: нуклеопротеїд (нуклеїнова кислота + білок), глікопротеїд (вуглевод +
білок), хромопротеїд (пігмент + білок) [197].
Дослідження І. Я. Горбачевським щодо утворення сечової кислоти в
організмі ссавців сприяло вивченню метаболізму, зокрема метаболізму
нітрогенвмісних органічних сполук. Одними із основних таких речовин є
нуклеїнові кислоти.
Нуклеїнові кислоти – це найважливіші біополімери, відповідальні за
зберігання і передачу генетичної інформації в живій клітині. Існують два
різних типи нуклеїнових кислот - дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК) і
рибонуклеїнові кислоти (РНК). ДНК – це генетичний матеріал більшості
організмів.
Термін «нуклеопротеїд» вперше було використано вченими при
дослідженні «складних сполук білків, …. головних складових частин ядра»
[198]. При каталітичному розщепленні нуклеопротеїдів під дією ферменту
пепсину (травний фермент, бере участь у розщепленні молекул білків до
невеликих фрагментів) вони розпадаються на прості білки – протеїни та
нуклеїнові кислоти, при чому останні практично неможливо виділити в
чистому стані.
Аналізуючи наукові праці інших вчених, зокрема німецьких біохіміків
Альбрехта Косселя та Фрідріха Нойберга, І. Я. Горбачевський запропонував
свій метод отримання нуклеїнових кислот із пульпи селезінки [198], згідно з
яким до суміші води і тканин селезінки в співвідношенні 3:1 було добавлено
натрій гідроксид, нагрітий до температури 80-90
о
С (під дією якого
нуклеопротеїди, які розкладалися на альбумінат і нуклеїнові кислоти). Потім
додав хлорид кальцію, і нагрівав суміш на водяній бані. Після додавання до
отриманого розчину сульфату натрію у співвідношенні 50:1, кілька разів
кип’ятив, фільтрував і просушував, отримуючи нерозчинний альбумінат, а
нуклеїнові кислоти переходили у розчин, звідки отримати їх можна було
шляхом додавання спиртів, підкислених соляною кислотою. Вчений точно