Упрощенная HTML-версия
85
було доведено, чи викристалізувана речовина є чистою, чи це є суміш гуанін-
аміак.
Тому вчений вирішив спробувати отримати гуанін у вигляді кристалів за
методикою, розробленою для ксантину. Осадження проходило значно
швидше, ніж у випадку із ксантином, утворювалися дуже дрібні кристали.
Саме тому І. Я. Горбачевський використав методику із додаванням спирту і
оцтової кислоти до дуже розведеного розчину (концентрація 3 ммоль/л).
Отримані кристали гуаніну, які не мають у своєму складі кристалізаційної
води, розчиняються у воді, спирті або етері і виглядають як білий тьмяний
порошок. За формою, кольором, пропусканням світла та іншими
характеристиками кристали відрізняються як від ксантину, так і від «других
засад ксантинових» [196].
Нині добре відомо, що і ксантин (2,6-диоксипурин
)
, і гуанін (2-аміно-6-
оксопурин) є похідними пурину – сполук, які входять до складу нуклеїнових
кислот, ферментів і АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти). Похідні пурину
відіграють важливу роль у зберіганні і передачі генетичної інформації, обміні
речовин, переносі енергії в організмі, правильній роботі вітамінів та ін.
Кінцевим продуктом обміну пуринів у організмі людини є сечова кислота.
Можливо саме тому І. Я. Горбачевський свого часу звернув увагу на ксантин і
гуанін, а отримання їх без домішок у вигляді кристалів сприяло в подальшому
вивченню цих речовин та їх властивостей.
Отже, розробка оригінальної методики кристалізації ксантину і гуаніну
сприяла подальшому вивченню пуринових основ та механізму їх утворення в
організмах людей і тварин.
2.2.3.
Історія становлення та відкриття методу виділення
нуклеїнових кислот І. Я. Горбачевського
У першій половині ХІХ ст. було встановлено, що здатність
успадковувати ознаки визначається матеріалом ядра клітини. У 1869 р.