Стр. 77 - babichuk-iv-k

Упрощенная HTML-версия

77
Рис. 3
. Синтез сечової кислоти з ізодіолсечової кислоти і сечовини
Ще один синтез було запропоновано Е. Фішером у 1895 році. Як вихідні
речовини було взято так звану псевдосечову кислоту ((2,4,6-триоксо-
гексагідроксо-піримідин-5-ил)-сечовину) і щавелеву кислоту (рис. 4):
Рис. 4
. Синтез сечової кислоти із псевдо сечової і щавелевої кислот
І. Я. Горбачевський не зупинився на методиках синтезу і аналізу сечової
кислоти як хімічної сполуки. Він висунув гіпотезу щодо утворення сечової
кислоти в організмі ссавців, яка ґрунтується на таких фактах:
1. При розкладі нуклеїновмісних тканин організму виділяються
речовини, які постачають сечову кислоту. Цей факт доводить, що в організмі
розкладаються речовини, які містять нуклеїн; з цього можна зробити
висновок, що при цьому розпаді в організмі утворюється сечова кислота.
У нормі в організмі розпадаються лише лейкоцити – з цього було
зроблено висновок, що сечова кислота в нормі виникає лише із розкладених
лейкоцитів [80].
Це припущення також підтверджує той факт, що при лейкемії білі
кров’яні тільця (лейкоцити) розкладаються у великій кількості, при цьому
збільшується виділення сечової кислоти. При вживанні хініну та атропіну