Упрощенная HTML-версия
76
Сполука C
5
H
4
N
4
O
3
елемент %, пораховано %, знайдено (1882) %, знайдено (1887)
С
35,72
35,68
35,63
H
2,38
4,02
2,89
N
33,33
33,49
33,24
Таблиця 1.
Теоретичні та експериментальні дані.
Як видно з таблиці 1, одержані І. Я. Горбачевським дані досить точно
відповідають теоретично розрахованим.
Одним із основних методів визначення сечової кислоти в аналітичній
хімії до цього часу все ж залишається метод якісних реакцій. На даний час
такими реакціями для виявлення сечової кислоти є:
1.
мурексидна реакція (описана у 1838 р. Ю. Лібіхом та Ф. Велером);
2.
додавання лужного розчину гідрату оксиду міді і бісульфіту
(отримують білий осад);
3.
додавання молібден фосфатної кислоти (отримують темно-синій
осад дуже дрібних шестисторонніх призм).
Проте основним методом визначення і виділення сечової кислоти з
розчину все ж є метод, описаний ще у 1882 р. І. Я. Горбачевським [185], xоча
прізвище самого І. Я. Горбачевського там не зафіксовано. Відкриття реакцій,
що дозволяють визначити і виділити сечову кислоту приписують професору
Людвігу [190], у лабораторії якого працював асистентом І. Я. Горбачевський.
Чи пояснюється цей факт тим, що вказували лише керівника групи, чи тим,
що І. Я. Горбачевський був вихідцем з України – невідомо, але відкриті ним
реакції до цього часу використовуються у прикладній хімії.
У 1889 році в журналі «Justus Liebigs Annalen der Chemie» було
опубліковано ще один синтез сечової кислоти з ізодіолсечової кислоти і
сечовини, де каталізатором є сульфатна кислота (рис.3):