Упрощенная HTML-версия
7
науковців. Серед його учнів були такі, що стали визначними авторитетами в
галузі лікарської хімії. Зокрема, це професори Еммануїл Форманек (1869–
1929), Карло Черни (1871–1922), Антонін Гамзік (1878–1922), Октавіан
Вагнер, Антонін Ріхтер, Карел Кацл, Ян Шуля.
Після виходу на пенсію І. Я. Горбачевський сконцентрувався на
українських освітніх закладах й на громадських засадах працював в
Українському вільному університеті, Українській господарській академії у
Подєбрадах,
Українському
високому
педагогічному
інституті
ім. М. Драгоманова в Празі.
Досягнення академіка І. Я. Горбачевського на ниві чеської і української
науки та педагогіки є фундаментом, на якому розвивались і розвиваються
окремі галузі природничих та медичних наук. І. Я. Горбачевський залишив у
спадок світовій науці чимало наукових праць, що досі не втратили практичної
цінності й продовжують залишатися теоретичною базою для сучасної біохімії.
Його теоретичні та експериментальні праці мали значний вплив на розвиток
окремих напрямків біохімії, гігієни, екології, епідеміології, токсикології,
судової медицини.
Академік І. Я. Горбачевський організував і провів перший та другий
Українські наукові з’їзди, а також як почесний голова відкрив у Празі
Український правничий з’їзд. З’їзди допомагали концентрувати значний
потенціал активної громадськості, налагоджували зв’язки, вибудовували
сильну й дієву українську наукову спільноту.
І. Я. Горбачевський був видатною постаттю української і світової науки,
він зумів значно підняти фаховий рівень української освіти. Його діяльність
як педагога, організатора науки й освіти отримала високу оцінку: 1898 р. його
відзначили цісарським орденом Залізної корони, а 1925 р. обрали академіком
Всеукраїнської академії наук у Києві.
Загалом
у
роботі
охарактеризовано
результати,
отримані
І. Я. Горбачевським в роботах з лікарської хімії, фармакології, фізіології,