Упрощенная HTML-версия
61
Після обрання І. Я. Горбачевського дійсним членом ВУАН радянська
влада запросила його викладати хімію в Харківському університеті. Але з
огляду на свій похилий вік та на стан здоров’я І. Я. Горбачевський це
запрошення відхилив. Можливо, відмова вченого щодо поїздки на Східну
Україну дала йому змогу зберегти своє життя і зробити ще багато для науки.
Адже не виключено, що його там чекала така ж участь, як Степана
Рудницького, котрий також працював у Харкові, чи згодом Августина
Волошина. Та хоч як би воно було, І. Я. Горбачевський отримав всесвітнє
визнання [119, с. 62-63].
У 1925 році він активно включився у створення музею визвольної
боротьби України в Празі. Тут було зібрано багато інформаційного матеріалу,
зокрема й про наукову і культурну діяльність українського народу. Згодом у
1932 році І. Я. Горбачевський організовує Український науковий з’їзд, на
якому обговорювалися досягнення з усіх ділянок науки. Це засвідчило всьому
світові, що українська нація має вагомий науковий потенціал.
A ще важливою своєю працею вважав І. Я. Горбачевський участь в
роботі Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) у м. Львові. Ще
1899 року вчений став дійсним членом НТШ, за його участі воно набуло
наукового спрямування. У 1937 році його обрано почесним членом Наукового
товариства імені Шевченка у Львові, почесним професором УВУ у Празі,
почесним головою Комітету оборони Карпатської України у Празі.
А його наукова спадщина – це вагомий внесок до української, чеської, а
зрештою – світової науки. І. Я. Горбачевський – автор понад 60-ти наукових
праць, понад 100 наукових розробок у галузі санітарії, та багатьох наукових
відкриттів. Світова наука в галузі лікарської хімії ще й донині живе ідеями
геніального українського вченого, а багато проблем, поставлених ним, ще
чекають вирішення [119, с. 59].
Коли професор І. Я. Горбачевський нарешті отримав у 1925 році
заслужену пенсію від чехословацького уряду, то через рік відмовився від своєї