Упрощенная HTML-версия
59
1917–1918 рр. І. Я. Горбачевський стає засновником міністерства і
першим міністром здоров’я Австро-Угорщини. За проектом розбудови і
програми дії цього міністерства пізніше розбудувалися міністерства здоров’я
Англії, Франції та інших держав [53, с.10]. До 1917 р. держави світу не мали
міністерства здоров’я у структурах своїх урядів. Отже, І. Я. Горбачевський
став першим міністром народного здоров’я в урядовій структурі взагалі серед
країн Європи, як згадувалося вище.
Ставши міністром здоров’я, проф. І. Я. Горбачевський передає свою
кафедру в університеті та створений ним же інститут лікарської хімії одному
із колишніх своїх асистентів, професорові Е. Форманекові, а сам виїздить з
Праги до Відня [53, с.8].
Відбувши два роки на посаді міністра, І. Я. Горбачевський після довгих
вагань 1921 року повернувся до Праги. У 1923 році він очолив кафедри хімії в
Українському Вільному Університеті (УВУ), Українському Високому
Педагогічному Інституті ім. Драгоманова (УВПІ) та Українській
Господарській Академії (УГА). Тут він працював паралельно над підготовкою
підручника з органічної, а згодом і неорганічної хімії для українських вищих
шкіл, а також над українською термінологією з хімії [119, с. 60-61].
Хоч усе своє життя І. Я. Горбачевський працював поза межами України,
він залишався щирим і свідомим патріотом своєї нації. Цим він завдячував
Віденському товариству «Січ». Тут він познайомився з Михайлом
Драгомановим, Федором Вовком, Михайлом Павликом. Впродовж двох років
(1875–1877) вчений керував роботою товариства, багато робив, щоб зберегти
організацію, яку намагався закрити австрійський уряд [119, с. 61].
Після закриття у 1901 р. кафедри українознавства у Львівському
університеті, І. Я. Горбачевський та І. Пулюй доклали багато зусиль, щоб
понад 500 студентів змогли продовжити навчання у Празі. Ними було
організовано Українську громаду. З ініціативи обох професорів був
заснований і стипендійний фонд ім. Пулюя, гроші якого були призначені