Упрощенная HTML-версия
46
історичного часу. Розкрито еволюцію наукової думки в працях про
І. Я. Горбачевського від 30-тих років ХХ – до початку ХХІ століття.
Історичний підхід до предмета дослідження застосовується для аналізу
основних етапів і тенденцій його виникнення та функціонування у
хронологічній послідовності. Цей підхід формує конкретність вчення. У
процесі вивчення матеріалів, що стосувались історії наукових винаходів та
праць І. Я. Горбачевського, які представлені в публікаціях його сучасників та
нинішніх дослідників, виокремлено географічні та часові умови розвитку
подій.
Основою наукового історичного дослідження є орієнтація на пошук
об’єктивної та достовірної істини, не деформованої впродовж часу оцінками
та інтерпретаціями. Принципи об’єктивності та достовірності потребують
застосування різних методів дослідження з метою отримання якомога
вичерпнішої інформації, а також врахування потреб і досягнень науки.
На всіх етапах пізнання застосовувався принцип достовірності: від
пошуку, відбору й вивчення джерел та літератури до реконструкції на їхній
основі подій і явищ. На основі численних репрезентативних фактів
встановлено,
що
основні
фундаментальні
дослідження
про
І. Я. Горбачевського зроблено уже в постсоціалістичний період.
Дослідження здійснювалось з урахуванням результатів його
попереднього наукового опрацювання. Це забезпечувалось застосуванням
принципу історіографічної традиції. З метою визначення сучасного стану
розроблення предмета дисертаційного дослідження було проаналізовано
публікації українських та зарубіжних науковців за 1924–2016 рр.
Наукове дослідження характеризується власною визначеною та
складною структурою, що виражається в діалектичній єдності стійких
взаємозв’язків її елементів. Найхарактернішою ознакою розвитку є зникнення
старого, віджитого й виникнення нового, прогресивного. Діалектичне
розуміння історичного процесу – це розгляд предметів, об’єктів і явищ в їх