Упрощенная HTML-версия
44
ІІ період
(віденський) (1873 – 1883 рр.) – набуття науково-педагогічного
досвіду в університетах, початок творчої діяльності, формування як вченого-
хіміка. Вивчення медицини у Віденському університеті і отримання ступеня
доктора медицини. Під час навчання голова студентського товариства «Січ»
(1875–1877 роки). Дослідження І. Я. Горбачевського у цей період
характеризувалися кардинальними змінами: від біологічних досліджень
вестибулярного нерва («Про вестибулярний нерв» (1875)), біохімічні
дослідження («Продукти розкладу, які утворюються під дією соляної кислоти
на альбуміноїди» (1879)), до хімічних і біохімічних: синтез і дослідження
сечової кислоти, продуктів розкладу еластину, дослідження етіології уремії
(«Синтез сечової кислоти» (1882), «Про травлення еластину під дією
ферменту пепсину» (1882) та ін.).
ІІІ період
(празький) (1883 – 1942) – період плідної наукової,
педагогічної та освітянської діяльності в Празькому, Українському вільному
університеті, Науковому товаристві імені Тараса Шевченка як визнаного
вченого-біохіміка та талановитого викладача, організатора служби охорони
здоров’я людей. Цей період характеризується великою кількістю публікацій
(понад 60) на різні тематики, зокрема це:
продовження дослідження сечової та метилсечової кислот, шляхи
їх утворення в організмі людини і тварин, проведення великої
кількості синтезів цих сполук із різних вихідних речовин;
нові методики синтезу креатину;
дослідження нуклеїнових кислот;
створення української хімічної термінології;
дослідження харчування селян Галичини;
праця на терені створення науки про вітаміни та ін.
Упродовж 35-ти років був професором кафедри лікарської хімії
Карлового університету в Празі. У 1902–1903 рр. був ректором Карлового
університету. Обіймав посаду декана медичного факультету в 1889–1890,