Упрощенная HTML-версия
4
речовин; нові методики синтезу креатину; дослідження нуклеїнових кислот;
створення української хімічної термінології; дослідження харчування селян
Галичини; праця на терені створення науки про вітаміни та ін.
Упродовж 35-ти років був професором кафедри лікарської хімії
Карлового університету в Празі. У 1902–1903 рр. був ректором Карлового
університету. Обіймав посаду декана медичного факультету в 1889–1890,
1894–1895, 1904–1905, 1911–1912 роках. Дійсний член НТШ (з 1899 р.). Разом
з Іваном Пулюєм організував товариство «Українська громада» у Празі.
Створив фонд допомоги студентам. З 1919 року професор Українського
вільного університету Відня, з 1921 р. – університету Праги. З 1924 року
ректор Українського вільного університету.
Впродовж 1906–1917 років – член Найвищої державної санітарної ради
в Чеському королівстві, з 1908 – радник цісарського двору, член Палати Панів
австро-угорського парламенту, у 1917–1918 рр. – перший міністр охорони
здоров'я Австро-Угорщини і світу. З 1910 року – почесний президент
Українського лікарського товариства. За значні наукові заслуги вченого
пошановано званням дійсного члена ВУАН (з 1925 р.). У жовтні 1926 очолив
оргкомітет Першого українського наукового з'їзду, який відбувся у Празі.
Проаналізований комплекс архівних документів є достатньою
джерельною базою для достовірності викриття теми дослідження в повному
обсязі.
Велика заслуга І. Я. Горбачевського перед наукою і в тому, що він
вперше (1899 р.) встановив джерело сечової кислоти в організмі людини.
Висунута ним теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців і людини
не втратила свого значення і донині.
Сучасні уявлення про біосинтез сечової кислоти дещо доповнені новими
даними про вплив різних чинників екзо- і ендогенного походження на
біосинтез і вміст цієї речовини в тканинах організму. Цей напрямок,