Упрощенная HTML-версия
31
1943 р.» [20], «Календар товариства «Просвіта» на 1927 р.» [21]. У них подано
коротку біографію вченого й названо головні його праці, відображено внесок
дослідника в українську та світову науку, засвідчено участь у міжнародних
наукових конференціях і з’їздах.
Окремі нариси про важливі події з життя та діяльності
І. Я. Горбачевського знаходимо у праці К. Левицького [22]. У цій праці
показано політичну діяльність, зокрема роботу в австрійському сеймі, де
І. Я. Горбачевський відстоював права українців. Наукова праця українського
вченого в ділянці лікарської хімії знайшла своє відображення в дослідженні
О. Козакевича «Як повстало наше лікарське товариство», що вийшла друком у
тематичному виданні до 25-річчя Українського лікарського товариства і
медичної громади [23]. Про особисті якості науковця І. Я. Горбачевського
можна отримати інформацію в публікації В. Маковського [24]. Дослідження
робіт І. Мірного [25] та Д. Равича [26] додають до портрета
І. Я. Горбачевського яскраві та суттєві деталі щодо освітянської діяльності,
його роботи в Карловому університеті, де він створив наукову школу
біохіміків, заснував Інститут лікарської хімії. Особливої уваги заслуговують
роботи А. Семенцова про творчу працю І. Я. Горбачевського над першим
університетським підручником українською мовою з органічної хімії та над
розробленням української наукової хімічної термінології [27-28].
Під час так званої «соціалістичної доби» спостерігається відсутність
системного підходу до аналізу публікацій про життя, творчу та наукову
діяльність І. Я. Горбачевського. Однак стверджувати, що дослідники в цей час
не зверталися до розв’язання цього завдання підстав немає. Вивчення
творчого спадку вченого було визначене жорсткими рамками марксистсько-
ленінської методології, в межах яких автори наводили про
І. Я. Горбачевського поверхові довідкові відомості, переважно в довідково-
енциклопедичних виданнях [29-33]. Зокрема, опубліковано короткі нариси
про вченого в «Українській радянській енциклопедії» (1960, 1979, 1980),