Стр. 3 - babichuk-iv-k

Упрощенная HTML-версия

3
У роботі основну увагу зосереджено на аналізі фундаментального
відкриття І. Я. Горбачевського – синтезі сечової кислоти шляхом розтоплення
гліцину з сечовиною при температурі 200-230 градусів. З’ясовано значення та
роль цього відкриття в історичному розвиткові лікарської хімії, його
актуальність та практичну цінність.
Для поглибленого історично-аналітичного дослідження створено
періодизацію творчого шляху вченого, виявлено основні етапи його
становлення, досліджено наукові праці І. Я. Горбачевського та проаналізовано
його педагогічну діяльність:
І період
(український) (1854 – 1873 рр.) – здобуття початкових знань,
формування наукових уподобань майбутнього вченого. Навчання в гімназії.
Один з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном
Пулюєм у січні 1863 року. У 1872 головою гуртка стає І. Горбачевський.
Зазначимо, що молодий юнак поряд з навчальною діяльність зайняв чітку
громадську позицію, яка стала міцним стержнем його характеру на все життя;
ІІ період
(віденський) (1873 – 1883 рр.) – набуття науково-педагогічного
досвіду в університетах, початок творчої діяльності, формування як вченого-
хіміка. Вивчення медицини у Віденському університеті і отримання ступеня
доктора медицини. Під час навчання голова студентського товариства «Січ»
(1875–1877 роки). Публікація першої наукової праці про вестибулярний нерв,
а також синтез сечової кислоти, який викликав наукову сенсацію.
ІІІ період
(празький) (1883 – 1942) – період плідної наукової,
педагогічної та освітянської діяльності в Празькому, Українському вільному
університеті, Науковому товаристві імені Тараса Шевченка як визнаного
вченого-біохіміка та талановитого викладача, організатора служби охорони
здоров’я людей. Цей період характеризується великою кількістю публікацій
(понад 60) на різні тематики, зокрема, це: продовження дослідження сечової
та метилсечової кислот, шляхи їх утворення в організмі людини і тварин,
проведення великої кількості синтезів даних сполук із різних вихідних