Упрощенная HTML-версия
180
суттєву роль у становленні І. Я. Горбачевського як вченого широкого
виднокола.
3. Розроблено періодизацію життєвого та творчого шляху вченого,
виділено: І період (український; 1854 – 1873 рр.) – здобуття початкових знань,
формування наукових уподобань майбутнього вченого; ІІ-й (віденський; 1873
– 1883 рр.) – набуття науково-педагогічного досвіду в університетах, початок
творчої діяльності, формування як вченого-хіміка; ІІІ-й (празький; 1883 –
1942 рр.) – період плідної наукової, педагогічної та громадської діяльності в
Празькому, Українському вільному університеті, Науковому товаристві
ім. Тараса Шевченка, формування як визнаного вченого-біохіміка і
талановитого викладача, організатора служби охорони здоров’я.
4. У результаті вивчення наукового доробку І. Я. Горбачевського,
встановлено та охарактеризовано основні вектори його творчої діяльності.
Доведено, що теоретичні та експериментальні праці І. Я. Горбачевського мали
значний вплив на розвиток окремих напрямків біохімії, гігієни, екології,
епідеміології, токсикології, судової медицини. З’ясовано піонерські напрями
та галузі наукового студіювання вченого в царині експериментальних методик
(виділення сечової кислоти, нуклеїнових кислот, креатину, кристалізації
ксантину й гуаніну) та в теоретичній біології і медицині (морфологія
вестибулярного нерва, вітаміни, продукти розщеплення альбуміноїдів,
механізм виникнення уремії тощо). Доведено, що дослідження
І. Я. Горбачевським з утворення сечової кислоти в організмі ссавців сприяли
вивченню метаболізму, зокрема нітрогенвмісних органічних сполук.
Розроблені ним методики синтезу біологічних сполук склали підґрунтя при
розробленні основ лікування подагри. Дослідник привернув увагу вчених-
хіміків того часу на проблему вивчення вітамінів, їхнього хімічного складу,
будови і характеристик, запропонував схему ланцюга живлення не лише
тваринам, а й рослинам; розробив теорію етіології пелагри. Проаналізовано
діяльність ученого в галузі оздоровлення населення, розроблення екологічних